Розділ «Действие II»

Театр представляет прежнюю улицу.

Явление 1

Микола (один).

Один собi живу на свiтi, як билинка на полi; сирота – без роду, без племенi, без талану i без приюту. Що робить – i сам не знаю. Був у городi, шукав мiста, но скрiзь опiзнився. (Думает). Одважусь в пекло на три днi! Пiду на Тамань, пристану до чорноморцiв. Хоть iз мене i непоказний козак буде, та єсть же i негiднiйшi од мене. Люблю я козакiв за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють. Заспiваю лиш пiсню їх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив.

Гомiн, гомiн, гомiн, гомiн по дiбровi,

Туман поле покриває, мати сина виганяє.

"Iди, сину, iди, сину, прiч од мене,

Нехай тебе орда возьме, нехай тебе орда возьме".

"Мене, мати, мене, мати, орда знає,

В чистiм полi об'їжджає, в чистiм полi об'їжджає".

"Iди, сину, iди, сину, прiч од мене,

Нехай тебе ляхи возьмуть, нехай тебе ляхи возьмуть".

"Мене, мати, мене, мати, ляхи знають,

Пивом-медом наповають, пивом-медом наповають".

"Iди сину, iди, сину, прiч од мене,

Нехай тебе турчин возьме, нехай тебе турчин возьме".

"Мене, мати, мене, мати, турчин знає,

Срiблом, злотом надiляє, срiблом, злотом надiляє".

"Iди, сину, iди, сину, прiч од мене,