Колись ми обоє
Любились вiрно,
Чесно, примiрно
I жили в покої.
Ой, як я прийду,
Тебе не застану,
Згорну я рученьки
Згорну я бiлiї
Та й нежив стану…
Микола (в сторону). Се не iз нашого села i вовся менi незнакомий.
Петро (в сторону). Яке се село? Воно менi не в примiту.
Микола (подходя к Петру) Здоров, пане брате! Ти, здається, не тутешнiй.
Петро. Нi, пане брате.
Микола. Вiдкiль же ти?
Петро. Я?.. (С улыбкою). Не знаю, як би тобi i сказати – вiдкiль хочеш…
Микола. Та уже ж ти не забув хоть того мiста, де родився?
Петро. О, запевне не забув, бо i вовся не знаю.
Микола. Та що ж ти за чоловiк?
Петро. Як бачиш: бурлака на свiтi; тиняюсь од села до села, а тепер iду в Полтаву.
Микола. Може, у тебе родичi єсть в Полтавi або знакомi?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Наталка-Полтавка» автора Котляревський Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Действие II“ на сторінці 3. Приємного читання.