Розділ «В катакомбах»

купця на людські душі? Чи той день,

той час, коли на світ я народився?

Єпископ

Нещасний, схаменися! Заспокойся!

Жени від себе геть лихого духа гордині й розпачу! Смертельний гріх оці твої прокльони, ще й в годину,

коли тобі брати братерську поміч так гойно призволяють.

Неофіт-раб

Ой, та поміч!

Вона мені вразила серце вкрай… Та глянь же ти на сю змарнілу жінку,

(вказує на Анціллодею)

вона ж як тінь. А в мене ж молода здоров’ям повна жінка; тільки син мій,

як сирота, за покормом бідує, – чужій дитині долю заїдати або вмирати мусить, поки мати вином і втіхою панів частує.

І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці, – з рабів рабині шмаття назбираю,

бо ніколи рукам здоровим прясти, – немає часу, бо що день, то свято.

Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати,

а се ж не гріх, – голодних об’їдати і голих обдирати? І кого ж?

Своїх братів, працівників, рабів…

Диякон

У нас дають і вбогі, і заможні.

Неофіт-раб