Розділ «В катакомбах»

А, я забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно,

щоб трохи обхаючить рабські злидні,

аби не так уже кололи очі у Царстві Божому братам багатим,

а то ще прийде часом брат убогий на ту агапу раз на тиждень їсти та розпростре свої брудні верети на лаві поруч білої туніки і вишитої тоги.

(До патриція.)

Ти подякуй свому товаришу за теє мило,

бо може прийдеться умити ноги мені для християнського братання,

то все ж таки вони чистіші будуть,

як я їх дома трошки милом змию,

пожалую ручок патриціанських.

Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа.

Єпископ (ще тихим, здержаним голосом, але вже суворо)

Який злий дух тобі обмарив серце?

За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та вразливими словами?

Що ми тобі вчинили, що ти маєш супроти нас?

Неофіт-раб

Я маю жаль до вас,

великий жаль. Я досі був рабом,

невільником, запроданим в неволю,

забраним силоміць, а ви тепера ще й жебраком мене зробити хтіли,