Розділ «VIII»

Поміж ворогами

На масниці два горобцівські чоловіки, Левко та Петро, випивши добре в кума, вертались додому проз двір о. Артемія вже зовсім п’яні. Обидва вони були відомі на все село п’яниці, бо тепер на селах вже зовсім виводяться непросипленні п’яниці.

Йдучи проз батюшчин двір, чоловіки співали якусь нісенітницю, а потім стали на воротях і почали лаять о. Артемія, що частенько трапляється на селах з п’яницями.

– От тут живе той, що дере з живого й з мертвого, – гукав один чоловік стереотипну лайку про попів, – усе йому давай та давай гроші! І вродись – плати, й охрестись – плати, й оженись – плати!

– Так, куме, так. І вмри – так само плати йому! П’яниці стояли на воротях і лаяли, скільки влізло.

– І корови в його кирпаті, і наймички мизаті!

– І воли в його прокляті, і коні ледачі, і свині смердячі! – гукав перший п’яниця й махав кулаками на хату. – І кури ледачі, і гуси мордаті, – плів п’яниця, загубивши памороки й тямку десь в шинку.

О. Артемій, сидячи коло вікна, бачив ту сцену й чув ту погану лайку. Він написав до писаря лист, щоб тих п’яниць забрали в волость та посадили хоч на один день в холодну, щоб припинить п’яниць.

– Еге, вибачай! Він загадує мені, неначе своєму дякові, – сказав писар і зараз-таки подав таку одписку, що волость не має права судити й карать за кривду словом і вчинком, що ці діла повинен розбирать мировий суддя. А коли о. Артемія зобідили словом, то нехай він їде позивать тих чоловіків до мирового судді.

Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бомазі, ще й під номером завів в книжку та й одіслав через стійчика до благочинного.

О. Артемій прочитав ту одписку та аж крикнув.

– Їдь до мирового! Спасибі твоєму батькові! Їдь за двадцять верстов позивать двох п’янюг! Чи вже ж йому була б велика труднація посадить в холодну отих двох підчихвостів хоч на день та ніч, щоб припинить їм п’яні язики? Ну, потривай же, Леонтію Петровичу! Начувайся ж тепер! Не бути тобі писарем в Горобцівці. Будеш мене пам’ятать до нових віників! – говорив о. Артемій до Сусани Уласівни.

Раз після вечірні, виходячи з церкви, о. Артемій розбалакавсь на цвинтарі з дідом Яковом та титарем. Були в церкві й два чоловіки, що були колись титарями, і ті приступили до о. Артемія й балакали то про се, то про те. До купки пристало ще кільки сусід о. Артемія та церковний сторож. О. Артемій завів розмову про писаря.

– І навіщо ви держите при волості отакого писаря, як отой Коцюбенко? І чом ви його не проженете? Невже в нас не знайшлося б людей, кращих та здатніших од його? – почав о. Артемій.

– А що ж, батюшко; та він і нам несподобний; але не ми його саджали за писаря, не нам його й скидать з місця, – обізвався дід Яків.

– Та це ж такий пройдисвіт, що його сором і в громаді держать, не то що його за писаря обирать. Йому ж тільки в шинку сидіти б та горілкою торгувать, а не писарювать.

– Нема де правди діти: що він лихий для людей, то лихий! – сказав титар. – До його ані приступу! неначе стався до якогось губернатора! Як сонце зайде, то вже до його нікому доступиться не можна.

– Замкне двері в волосній управі та й нікого не пускав; а хто увійде ненароком у волость, то так кулаками в спину й попре через двері та на двір. Та кричить, верещить, та лає в батька – в матір, та кляне! – казав дід Яків.

– І це правда. Але не в тім сила, – почав о. Артемій, – це ж не писар, а злодій! Він же переводить громадські гроші ні за що ні про що. А ви мовчите!

Чоловіки похнюпились і втирили очі в землю: вони знали, що писар краде, але усі мовчали.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поміж ворогами » автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи