Розділ «Справжня добрість. Писулька до Грицька Прокази»

Що глек побачимо в череп'яних шматках!

До часу над слабим, хто дужчий, вередує,

До часу мужиків ледачий пан мордує, —

Колись до їх усіх смерть в гості примандрує,

То, мов єхлейтар, їм в вікно заторохтить

І по-московській їм гукне: «В паход ітить!»

Не гляне, чи то їх кульками хата вшита,

Чи, може, дереном земляночка накрита, —

Всіх нас сира земля до себе прибере,

Але ледачий так, як добрий, не умре!

Як з Городищ чумак, пішовши в Крим за сіллю,

В дорозі нидіє двадцяту вже неділю,

Обшарпавсь до рубця, в коломазь обліпивсь,

Та ба! та як другі – дощенту не пропивсь,

Щодень, то неборак, знай, молиться все богу,

Щоб швидше дівчину побачити небогу,

І чулих воликів, знай, хльоста батогом,

Поки опиниться перед своїм двором, —

Так Добрість квапиться із світу в домовину,

Терпить нудьгу й біду, пропасницю й гостець,