TextBook – Сідайте з батьком на віз, тільки рептух собі підклади, понімаєш?
«Мой умірай за свобод…»
Він ударив носком черевика голову Ході, вона кумедно розкололась надвоє і покотилась по свіжій ріллі.
Василеві це не сподобалось, він образливо поспитав сина: – І нащо це робить?
А Ганна, мов посмітюха:
– Фі-хі, а вам що, китайця жаль?
Павло задержав віжками коні і сміх Ганни, оглянувся назад, де сіріли дві половини голови Ході:
– Хай на чотири вітри рознесе, коли це голова Ході, якого я знаю!
Всі мовчали. Віжки заграли у руках Павла, він не слухав, як летіли за вітром слова батька:
– Ге… Отак прийшлося козакові вмерти. Де Китай той…і розкидали людей по світах…
У вибоїнах задзвонив плуг, Павло повернувся всім тілом до Ганни, догоряло у хмарах вечірнє сонце, а вітер нахиляв голову Ганни до нього і на лемеші одбив два силуети…
Ганна згасала під сонцем, мов прив’яла аргонія; вони везли з Павлом якусь свою радість і сміялися… Вона штовхала його:
– У-у, і – сплеще… хіба доктор бог: «Син чи дочка?»
Вітер гнав хмари, переймав Василевого воза, а Павло показував йому свої здорові, побризкані степовим пилом руки коло віжок і різко, бадьоро гукав:
– Тупай, Чалий!.. Скоро домівка…
1923
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Голова Ході » автора Коцюбинський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голова Ході“ на сторінці 7. Приємного читання.