Розділ «Невільничі пісні»

І стала тьма, запанував хаос,

Немов перед створінням світу. Ні, ще гірше

Був той хаос, бо у ньому були

Живі створіння, їх давила тьма.

Скрізь марища з хаосу виринали,

Лиха зараза, голод, злидні, жах —

Несвітський жах усім морозив душу:

І найодважнішим ставало жаско,

Голодні крики слухаючи й стогін,

Що виринали, наче зо дна моря,

З юрби великої і темної. Здавалась

Ота юрба частиною хаосу

І голосом його. Часами розлягалось

У темряві гукання: «Світла! Світла!»

І на відповідь чувся голос дужий

Земного бога з високості трону:

«Хай буде тьма!» І знов тремтів хаос.

О, не один нащадок Прометея

Блискучу іскру з неба здобував,

І безліч рук до неї простягалось,