Розділ «Невільничі пісні»

16.09.1896

Ангел помсти

У темряві таємній серед ночі

До мене часто гість непевний приліта,

Він поглядом жахає і віта,

Мов зірка Марс кривава, сяють очі.

Всміхається мені страшний посланець,

Я бачу в усміху ненависть і любов,

На білих крилах червоніє кров,

Мов на снігу зорі вечірньої багрянець.

Він промовля мені слова страшні й великі,

В руках палає меч осяйний, огневий,

І в серці, наче поклик бойовий,

Здіймаються у мене співи дикі.

«Слова, слова, слова! – на них мій гість мовляє, —

Я ангел помсти, вчинків, а не слів,

Не думай же, що твій одважний спів

Других, а не тебе до бою закликає.

Даю тобі сей меч, дарма що ти не сильна,

Мій меч не тяжкий для одважних рук.