Розділ «Легенди»

того, кого за ворога вважаєш.

Я так тебе музикою твоєю

скував, зв’язав, немов залізним путом.

Я цар не тільки тіла, а й душі,

душі твоєї, ти, хлоп’я чорняве.

І ти повстать не можеш проти мене!

Чого ти знов так дивишся на мене?

Підступний погляд твій, немов отрута.

Отрутою боротись проти мене,

отрутою, гадаєш? О, не діждеш!

Гей, де мій спис? Приб’ю тебе до муру,

єхидно клята!..

О моя дитино,

чи се ж я вбив тебе? Ні, ні, мій спис

не зачепив тебе… О боже правий,

який же я нещасний і безумний!

Гей, ви, раби, візьміть сього співця,

надгородіть його, нехай іде додому.

Він більш не буде вже ніколи грати!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .