Розділ «В плен-ері»

чим величаться б могла віковічно,

як архітвором, —

свиням під ноги.

І невже ж ти не бачиш (здається,

міліонами своїх очей

могла б ти побачити дещо!),

скілько горя, зовсім непотрібного горя,

скільки муки, нічим невтишимої муки,

завдаєш ти цинізмом отим

найніжнішим, найліпшим, найкращим

поміж твоїх дітей?

І невже ж зрозуміть ти не можеш

(та сума мізку, що день в день, рік-річно

витворюєш, повинна би, здається,

порозуміти дещо!),

що пора би покинуть старії шаблони,

добрі для всяких амеб, протозоїв,

ехінодермів і міксоміцетів!

Що вивчена на них твоя

економія марнотратства