Весь люд на шини кидається враз:
«Бери нас або переїдь по нас!»
Се в нас порядок.
Залізним шляхом стугонять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Тужливий спів, дівочії дисканти,
То не питай: сей поїзд – відки він?
Кого везе? Куди? Кому вздогін?
Се – емігранти.
Коли побачиш – на пероні десь
Людей, мов оселедців тих, набито,
Жінок, худих, блідих, аж серце рвесь,
Зів'ялих, мов побите градом жито,
Мужчин понурих і дітей дрібних,
І купою брудні, старії фанти,
Навалені під ними і при них,
На лицях слід терпінь, надій марних,
Се – емігранти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Мій Ізмарагд (вибране)» автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „До Бразилії!“ на сторінці 4. Приємного читання.