– А хіба ви вчора народились, – кажу, – не знаєте, що на світі більш смутку, як радості... Не з вас воно началося, не вами воно й скінчиться... А ви таки не вдавайтесь у тугу, КИНЬТЕ ЛИХОМ ОБ ЗЕМЛЮ. Журба сорочки не дає. Не все ж і хмариться та сонечко заступа – колись і виясниться.
– Не виясниться! – каже.
– Чому так? Нема, – доводжу, – не переходячого на Божому світі, нема повсічасного, навічного – або перейде, або привикнеш. Он, славлють, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі, хоч у кип’ячій смолі не велика придоба.
– Що те ваше пекло? – сумує. – Що та ваша кип’яча смола! Жарти...
Та зітха так, що старі височенні верби до землі на греблі похиляються.
– Як підкладати угілля, – кажу, – та піджарювати, то, може, воно й жартушки, а як у смолі кипіти, то вже не іграшка.
– Та ваша пекельна смола – ласощі. Я не в такій киплю од вечора до ранку, од ранку до вечора! Га!
Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились.
А я йому:
– Панич ви, бачу, і чи не паничівські у вас примхи? Траплялись мені такі, що пучку на тернинку поколе та й реве до Бога, яке його страшенне лихо спостигло. Коли така ваша напасть, я без знахаря ліки знаю.
Аж підскочив:
– Які?
– А ось які: забрать би вас на роботу, на щиру крестьянську, щоб ви й попоорали і попоборонили, а до того попобідкувалися, що нічим засіяти, та пішли, горуючи, додому, а вдома нічим голодну душу поживити...
Махнув лапкою, ніби: «нікчемні твої ліки!» Та й буркнув:
– І не такої вона мені завдавала!
Наче мене у тім’я стукнуло: «вона!»
– Що ж то за «вона»? – питаю.
– Жінка. За жінкою пропадаю! – признається.
– Еге! се вже непереливки! – Згадалося, знаєте, яка та сіль в оці, ті жінки...
– Жінка? – перепитую.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чортова пригода» автора Вовчок Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чортова пригода“ на сторінці 6. Приємного читання.