Розділ «ДIЯ ТРЕТЯ»

Оленка. А я думала, що ви глузуєте з мене.

Гострохвостий. Борони боже! Чи то можна? Я без вас не можу жити. Лучче нехай мене винесуть на Щекавику, нiж я маю жити без вас.

Оленка. Ой, яка я щаслива! Я нiколи не була така щаслива в матерi.

Горпина. Оце! А чого ж тобi ще треба було в матерi? Оце так! Ще не встигла винести ноги за мiй порiг, а вже нахваляється.

Гострохвостий. Хоч не винесла ноги за порiг, та швидко зовсiм винесе.

Горпина. Куди ж пак! Стане великою панею!

Гострохвостий. А чом би пак i не панею? Та я вберу Оленку так, що їй позавидує не тiльки що Євфросина, але найбагатiша купчиха! Я почеплю їй на голову такого капелюха з бiлими стрiчками, таку коафюру, що вам i не снилося нiколи.

Оленка. Лучче з червоними стрiчками. Яка там краса в бiлих стрiчках: i сорочка бiла, i капелюх бiлий i стрiчки бiлi.

Гострохвостий. I ваше личко бiле. А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку!

Оленка. Я про шовковi сукнi нiколи й не думала! Вони менi нiколи й не снились!

Гострохвостий. Я вам куплю золотi сережки! Я вам ушкварю такi сережки, що перед ними i Євфросининi потемнiють.

Оленка. Я вже звикла думати, що менi не доведеться носити золотих сережок. Мати не справляють i не пускають заробити…

Горпина. Як це ти говориш з матiр’ю? Крутить язиком, неначе в пансiйонi вчилась. Та я тобi…

Оленка. Е, годi, мамо!

Горпина. Цить, бо я тебе отим кошиком! Не пущу я тебе бiльше до Євфросинки. Накадила вона тебе своїм ладаном.

Гострохвостий. Не сердьтесь, Горпино Корнiївно! Не сердьтесь!..

Горпина. Цур тобi, пек тобi! Ти неначе собачої блекоти наїлась. (Виходить).

ВИХIД 5

Гострохвостий i Оленка.

Гострохвостий. (бере Оленку за руку). Оленко! Щастя моє! Чи будете любити мене, виходити до мене щовечора? Бо я без вас не можу жити, не можу дихати, як не бачитиму ваших очей щовечора, як не держатиму вас за оцi ручки щодня, щогодини!