Розділ «ДIЯ ТРЕТЯ»

Всi. Та кажи, кажи! Нащо жалувати таких псяюх.

Бублейниця. Та розказала б, та, як-то кажуть, стiни слухають.

Гострохвостий. Педоре! Вiзьми кочергу та повигонь стiни з хати.

Башмачниця. Я вже знаю, про кого мова мовиться. Це в наше вiкно камiнь ударив.

Бублейниця. Не знаю, може, в ваше. На злодiєвi шапка горить. Що ж робити, коли ваш рiд такий удався, бо то з вашого кодла.

Башмачниця. З нашого кодла? А яке ж наше кодло? (Схвачується з мiсця).

Бублейниця. Та таке ж…

Башмачниця. Та яке ж? Кажи!

Бублейниця. Не чiпляйся, Орино, бо й скажу. Так i крикну на всю хату. (Встає з мiсця).

Башмачниця. Про мене, крикни не то що на всю хату, i на всю улицю, бо я тебе не боюсь, бо я тебе не злякаюсь.

Бублейниця. Ба злякаєшся, як скажу, бо вже твiй рiд отут менi сидить у печiнках. То ваше кодло! Такi ви всi., не тiльки ваша Степанидка.

Башмачниця. То ми всi такi? То й я така?

Бублейниця. Та й ти така. I твоя мати була така!

Башмачниця. Та й моя мати була така? Яка ж була моя мати?

Бублейниця. Хiба ж не знаємо, яка була твоя мати? Та твою ж матiр били жиди на улицi патинками по мордi. Твоя мати в острозi сидiла.

Башмачниця (кидається до бублейницi), Мою матiр жиди били патинками? Моя мати в острозi сидiла? Хто бачив? Хто докаже?

Бублейниця. Я докажу!

Башмачниця. Ба не докажеш!

Бублейниця. Ба докажу!

Башмачниця. Ба брешеш, не докажеш.