Розділ «ДIЯ ТРЕТЯ»

Магдалина. Та то, кумо, од вашої одежi пахне ладаном на всю хату; нiкому ж не кажiть.

Меропiя (сумно). Про мене там! За всi. голови! Байдуже менi! (Меропiя шепче на вухо сусiдi, сусiда другiй кумi i т. д).

Горпина. Що це ми сидимо, пхаємось коло стола, наче овечки! Сядьмо, куми, долi!

Бублейниця. I я затого не всиджу на стiльцi, аж коливаюсь. Педоре! Давай килима! Сядьмо, куми, долi на килимi, щоб було не високо падати, бо Меропiя вже коливається, як жид з богомiллям коло вiкна.

Педоря стелить килим долi.

Бублейниця бере стiльчик, ставить серед килима.

Бублейниця. Ви, свята iмениннице, сiдайте посерединi на стiльчику, а ми сядемо долi кругом вас.

Горпину садовлять на стiльчику.

Всi сiдають кругом неї.

Гострохвостий скидає сюртука й собi сiдає.

Бублейниця. Ви, Горпино Корнiївно, наше сонце, а ми вашi яснi зорi.

Гострохвостий. Бувають усякi зорi. Яснi зорi, та не всi..

Всi. Ви, iмениннице, наше ясне сонце, а ми вашi зорi.

Гострохвостий. А мене ж куди приткнете? Нехай я буду хоч мiсяцем.

Всi. Вам на небi нема мiсця.

Гострохвостий. Ой не вгадали! Не вам те знати!

Горпина (з чаркою в руцi). Куми мої, любi мої! Заспiвайте менi, прославте мене, свою куму, Горпину Скавичиху. Нехай я трохи заплачу.

Всi (спiвають).

I лiд трiщить, i комар пищить,

А то кум до куми порося тащить.