Розділ «ДIЯ ПЕРША»

Євфросина, Настя, Ольга i Варвара.

Настя, Ольга i Варвара (входять в хату). Добривечiр, Євфросино! Чи жива, чи здорова?

Євфросина (плеще в долонi). От i баришнi йдуть! Доброго здоров’ячка! Насилу вас дiждалась. (Цiлується з усiма). Буде оце з ким хоч поговорити. Ще добре, що тiтку оце з хати виперла. Прийшла, накричала повну хату, засмердiла гнилими яблуками свiтлицю, ще й вилаяла мене на Всi. боки.

Настя, Ольга i Варвара. Ха-ха-ха!

Настя. Слава тобi, господи, що в мене таких тiток нема.

Ольга. В мене таких тiток нема, але зате моя мати зовсiм така, як твоя тiтка Горпина.

Настя. Чого це ти, Євфросино, так убралась, як на Великдень? Певно, когось ждеш у гостi? Га? Скажи-бо, скажи! Признайся.

Євфросина. Може, жду, а може, й нi. Там-то менi великiй клопiт. Хто схоче, прийде, а хто не схоче, то, про мене, як схоче.

Ольга. Це в тебе, Євфросино, нове плаття, та ще й шовкове.

ВИХIД 12

Тi самi та Євдокiя Корнiївна.

Євдокiя Корнiївна (з порога). Авжеж шовкове, та ще й дороге: по три карбованцi платила за аршин. (Входить). Здоровi були! (Цiлується зо всiма). А вашi матерi живi, здоровi?

Настя, Ольга, Варвара. Живi й здоровi i вам кланяються. А вас як бог милує?

Євдокiя Корнiївна. Та волочуся до котрого часу. Це ми справили Євфросинi одно шовкове плаття, а оце думаємо ще й друге справити, бо…

Євфросина. Годi вже, мамо, хвалитись. Вже й знайшли, чим хвалитись; неначе справдi яке диво шовкове плаття.

Євдокiя Корнiївна. Та ще оце ми купили Євфросинi новi золотi сережки та золотi… як-бо їх… каблучки на руки… їй-богу, забула. Ось покажи-бо, Євфросино! Там такi, так i сяють на всю хату.

Євфросина (сердито). Ет, вигадали! Знайшли, чим хвалитись.

Настя, Ольга, Варвара. Ой, покажи! Покажи-бо, Євфросино, нехай ми подивимось. Покажи, серце!

Євфросина. Нехай перегодя. Мене не дуже кортить: я звикла до того. Iдiть, мамо, в пекарню та зготуйте нам закуску.

Євдокiя Корнiївна. Пiду, пiду! За всi голови. (Виходить).