А Чайчиха їм на те:
– Сестрицi! Брати! Родина! – так-то вже величає їх! – Не боронiть – нехай поплачу! Я двадцять рокiв не плакала!
I так вона вимовила, що всi знов дрiбними сльозами вмилися.
Як я тодi на неї глянула, тодi я тiльки й побачила, якi в неї очi добрi, який усмiх ласкавий, – наче то не Чайчиха передо мною мовчуща, понура… А далi як схаменулась вона, як глянула на дочку, охмурнiла i осмутнiла знов тяжко. А Настя стоїть, на всiх, на все дивиться та шепче:
– Я вже сьогоднi випила, – шумить менi в головi…
А далi:
– Люди добрi! – простогнала. – Чи я вiльна, чи я тiльки п’яна?..
XV
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ледащиця» автора Вовчок Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XIV“ на сторінці 2. Приємного читання.