Розділ «III»

то страшно здумати, що б там було!

(Одсунувшись, трохи голосніше.)

Отак, як бач, одважуються люди…

(Степан в мовчазній задумі сіпає кінець свого пояса. Гість устає.)

Що ж, пане-брате, то нема надії

полегкості дістати від царя?

Степан (отямившись з задуми, теж устає)

О ні, чому ж, я спробую. От згодом

в царя я буду на малій беседі.

Як буде він під чаркою, то, може,

я догоджу йому, він часом любить

пісень «черкасских» слухати, та жартів,

та всяких теревенів, не без того,

що й тропака звелить потанцювати.

Гість

Ото! Хіба ти в нього пахоля?

Степан

Ба знаєш, як то кажуть: «Скачи, враже,

як пан накаже»… Та ладен я, брате,

уже хоч би й на голові ходити,