Розділ «ДIЯ ТРЕТЯ»

Л у ч и ц ь к а. Ай!! Бесчеловечно! Безбожно! За что же? За что? (Рида).

В И Х I Д  XI

Лучицька i Палажка.

П а л а ж к а (пiдбiга). Що знов? Що?

Л у ч и ц ь к а (кидається до неї з риданням). Вигнав!.. Дочекалась! I за що? Обридла… свiт заступила… в тiм i вина! (Лама руки). А! Дайте ж менi чого… щоб я… навiки забулась… Тiльки далi од цього мiсця, далi!

П а л а ж к а. Заспокойся, рiднесенька! Будь вони проклятi, iроди!

Л у ч и ц ь к а (збентежено). Тiкати, тiкати звiдсiль! Няню! Берiть… тiльки мою шкатулку… а їхнього – нi рубця… Пiдводу наймiть…

П а л а ж к а. Та хай їм все завалиться! Я зараз… Тiльки надворi горобина нiч.

Л у ч и ц ь к а. Пiшки пiду! Туча, няню, не така жорстока, як люде: буря порве все, та хоч серця не займе. Грiм одразу уб'є, та катувати не буде… А тут катують i не докатовують… Ходiм!

Няня її пiддержує.

(Вона сливе пада). Боже! (Сповза з рук нянi на колiна). Скiнчи мої муки!.. Над силу кара, над силу!

Грiм, дощ, буря.

Завiса