Розділ «ДIЯ ПЕРША»

К о т е н к о (пiсля добрих оплескiв i крикiв "браво" виходить усмiхаючись). Ага! Прочумались-таки! (Знову виходить). Нi, публiка в театрi iнтелiгентна! (Гирявому). От сьогоднi хор добре вступив. Спасибi! (До хору, що ввiйшов). Молодцi, хлопцi! (Квятковськiй). Ну, моя квiточко, заткнiм лихо за пояса та на злiсть ворогам… Ну, боже благослови! (Возлагає руку).

Квятковська вибiгає з легеньким оплеском.

О? I єсть!

К у л i ш е в и ч. Чого ви на мене визвiрились?

К о т е н к о. Хе-хе-хе! На вас i визвiришся, як вищирите зубки…

К у л i ш е в и ч. Атож: не кладiть пальця в рот…

К о т е н к о (гладить її по плечу). Кусаний уже, моя люба!

К у л i ш е в и ч (виходячи на кiн). Отак краще: ласкаве телятко двi матки ссе…

К о т е н к о (вслiд). Менi, бiдному, хоч би одна, та добра!

В И Х I Д  XVI

Котенко, Лучицька, Кулiшевич, Квятковська, Гирявий та хор.

К о т е н к о (зачувши грiмовий оплеск). А! Це знов отiй примадоннi? От каторжна, гадюка чортова! (Знову грiм). Розчавив би, щоб i мiж ногами не плазувала! (Знову оплески). Тпху! Пропадiть ви пропадом! (Iде сердито до уборної, зрива парик). Якi се ти менi парики даєш? Просто рощитать, та й уже!

Лучицька виходить з букетом. Крик за лаштунками: "Лучицьку, Лучицьку!" З-за лаштункiв виходить Кулiшевич, Квятковська i хор.

(З уборної). Квятковська, на вихiд!

Г и р я в и й. Лучицьку кричать.

К о т е н к о. I Квятковську – я чую. Випустiть двох.

Г и р я в и й. Лучицька i Квятковська, на вихiд! Даю!

Виходять. Крики: "Браво! Лучицька, Лучицька!" Дехто: "Котенко! "Лучицька i Котенко!

Виходять. Крики: "Браво, браво!! Лучицька Solо!"

К о т е н к о (хмуро). Випустiть її, та й годi! Бiльше нi разу! Готуйте картину! Дзвiнок!