Розділ «ТРЕТЯ ГЛАВА»

Мій дім за третьою зорею. В ньому жде мене кохана.

Заходить ніч увита з клоччя сну, що від проміння тонше,

зір цвяхами прибита до землі, де плещуть аж до рана

останні солов’ї, що миють крила у сходячім сонці.

В зорі рожевих пальцях карта смутку затремтить і в’яне.

Хвилину дай п’яніти! Впитись дай собою до нестями,

а карту смутку – карту злу в криницю вкинь, рожева пані,

і віз мій поведи горою понад всі зрадливі ями!

Долина третіх півнів. Ранній плюскіт щиглів у блакиті.

Роса на сивих квітах – поволока з золотого клею.

Із пелюсток долонь летять слова у молодість сповиті;

кохана, вітер, пані дзвінкова і дім, що за зорею.

13 лютня 1936

Дім за зорею

Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,

і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко.

Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем.

До інших зір молитимусь і інших ждати ранків.

Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні,

як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть,