TextBook 8. Мета Брехта - театр, який тлумачив уроки історії.
9. "Ефект відчуження" - це незвичайне зображення звичайного, коли глядач сприймав сценічний образ як відчуження.
ФОРМИ І ОЗНАКИ ТЕАТРІВ
| Драматична форма театру | Епічна форма театру |
| В основі - дія | В основі - розповідь про дію |
| Зображувала життєві події, явища, конфлікти | Зображувала саме буття, загальні закономірності |
| Залучала глядача до подій | Ставила глядача в позицію спостерігача, змушувала замислюватись над подіями |
| Зверталася до почуттів, змушувала співпереживати (емоційно-експресивне начало) | Зверталася до розуму, спонукала робити висновки, узагальнення (інтелектуально-аналітичне начало) |
| Використовувала традиційну поетику | Використовувала нетрадиційну поетику (притчевість, "ефект відчуження") |
| Збуджувала інтерес до розв'язки | Збуджувала інтерес до розвитку подій, нерозв'язаних конфліктів |
Це поняття у літературознавчий та мистецькій вжиток вів у 1914 році Віктор Школовський. Але до Брехта ніхто не застосовував його широкою, як теоретично розроблений метод побудови п'єс та вистав.
Свої погляди не театр та драму виклав у працях "Сучасний театр - театр епічний", "Театр розваг чи театр повчання", "Про експериментальний театр".
Вплив Брехта в Росії відчув на собі Любимов - театр на Таганці. Лесь Курбас, як і Б. Брехт, любив філософські твори, розбудував український національний театр, використав "ефект відчуження". Лесь Курбас намагався пробудити розум, вміння аналізувати і робити висновки. О. П. Довженко також вдало використав "ефект відчуження".
Після смерті Брехта у нас і за кордоном почалася полеміка про співвідношення театральних систем Брехта і Станіславського. У Станіславського основою системи стало перевтілення актора в образ. До елементів внутрішньої техніки належало удосконалення уваги, уяви, емоційної пам'яті, взаємодія акторів-партнерів. До зовнішньої техніки - пластика актора, його володіння голосовим апаратом. Робота над роллю охоплювала вивчення п'єси, виявлення її задуму. У Станіславського - головний актор, а у Брехта - драматург, але об'єднав їх "почуття відповідальності" перед суспільством, "вірність правді", "зображення дійсності" у її суперечності. П'єси Брехта насамперед - літературні сценарії майбутніх спектаклів.
3. Загальна характеристика творчості письменника
Брехт зажив популярності спочатку як поет. У 1918 році написав "Баладу про мертвого солдата", яку особисто виконував у політичних кабаре, акомпонуючи собі на гітарі. Одного разу наприкінці війни письменник почув похмурий жарт: "Тепер вже для військової служби мерців викопують". Цей гіркий дотеп автор перетворив у сюжет балади, в якій йшлося про те, як комісія лікарів визнала придатним до служби покійника, бо йому не страшно було померти вдруге. Під грім труб і литавр солдат знову пішов у бій.
Твір було спалено, а автора позбавлено німецького громадянства. Саме в еміграції він написав найкращі драматичні твори.
Були у творчому доробку письменника і віршовані твори. Першу поетичну збірку він назвав "Домашній псалтир"("Домашня збірка"). Назву автор запозичив у самого Мартіна Лютера. Брехт став торцем найкоротшого віра про кохання.
Слабкість
Ти не мав жодної.
Я мав одну:
Я любив.
Відомою стала "Балада про Мазепу" Б. Брехта
Тією ж уздою, що твердо тримав він завше,
Його прив 'язали до спини його ж таки русака,
Той гнівно шарпнувся, рідні простори згадавши
І, заіржавши, цькований у темряву поскакав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XX століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛЕКЦІЯ 4. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт“ на сторінці 2. Приємного читання.