Розділ «3. Т. Драйзер - майстер реалістичної прози. Особливості творчого методу»

В мире, куда в такую трудную для нее пору была брошена Дженни, добродетель всегда, с незапамятных времен, тщетно отстаивала свое право на существование; ибо добродетель - это способность желать людям добра и делать им добро. Добродетель - это великодушие, с радостью готовое служить всем и каждому, но общество не слишком дорожит этим качеством. Оцените себя дешево - вами станут пренебрегать, станут топтать вас ногами. Цените себя высоко, хотя бы и не по заслугам - и вас будут уважать. Общество в целом на редкость плохо разбирается в людях. Единственный его критерий - "что скажут другие". Единственное его мерило - чувство самосохранения.

"Ее ребенок! ...Ее дитя, ее дочка! Дженни жаждала жить и работать для нее, и даже сейчас, совсем слабая, радовалась".

Брат Басе поїхав до Клівленда, знайшов там собі роботу і запросив Дженні. Місіс Герхард дала згоду, вона потурбувалась про дівчинку. Героїня знайшла роботу служниці; а потім написала матері, щоб та негайно переїхала сюди. Родина оселилась у будинку, про який місіс Герхардт лише мріяла. Дженні була годувальницею, але батько ще до цього часу не міг їй вибачити. Проте він наполіг охрестити дівчинку, яку назвали Вестою. В глибині душі він любив і доньку, і її маленьку Весту.

В будинку, де працювала Дженні, вона познайомилась із Лестером Кейном, який зацікавив її вперше за ці роки після трагедії з сенатором. І цей молодий чоловік, який був багатий і вихований на диво теж зацікавився Дженні.

- Ты моя, - сказал он. - Я давно искал тебя. Когда мы встретимся?

- Не говорите так, - сказала она, в волнении прижав пальцы к губам. - Я не могу встречаться с вами... я...я...

- Давай объяснимся сразу. Ты мне нравишься. А я тебе?

- Не знаю, - задыхаясь, выговорила она пересохшими губами.

- Посмотри на меня.

- Да...- сказала она.

Дженні не розуміла, чому вона так повелась, чому вона знову підкорилася чоловікові.

"Лестер Кейн, безусловно, дорожил ею, хоть и не мог вырваться из замкнутого круга условностей того мира, в котором был воспитан, однако любил ее не настолько, чтобы наперекор мнению света обвенчаться с ней по той простой причине, что он выбрал себе жену по душе".

Дженні залишилась із Лестером, вона була щаслива, вихована в усіх витончених манерах поведінки. Але продовжувала приховивати від нього таємницю її життя - доньку. Ще збрехала батькові (який жив у їх будинку, коли обпік руки, втратив дружину (померла), доглядав за Вестою, яку обожнював), що вони одружені.

Розкриття таємниці стало розколом у стосунках Дженні з Лестером. Але він кохав її і зміг полюбити дівчинку. Проте серйозною причиною стала інша - різний соціальний статус. Родина Кейна стала проти і батько позбавив Лестера (улюбленця) спадку. їхні дороги розійшлися, хоча сила кохання залишилася. Розлучення з Лестером було не таким болючим, як втрата найдорожчого, що залишолася - доньки. Веста померла.

Дженні вела тихе і спокійне життя, взявши на виховання з дитбудинку дівчинку.

У Дженни не сложилось никакого четкого представления о смысле жизни. Она не умела мыслить аналитически. Вместо знаний у нее было смутное ощущение, что мир устроен неладно и непрочно. Люди рождаются и умирают. Но что-нибудь, наверное, должно быть, какая-то высшая сила создала всю окружающую нас красоту - цветы, траву, деревья, звезды. Природа так прекрасна! Жизнь порою кажется жестокой, но красота природы непреходяща. Эта мысль поддерживала Дженни, которая часто и подолгу утешалась ею в своем одиночестве.

Вона зустрілась з Лестером, який покликав її, щоб піти з життя, попрощавшись з нею і попросивши вибачення.

Вона знову відпустила у той світ чергову свою любов і задумалась про життя, про те, що буде далі.

В Дженні втілені найкращі риси, притаманні простим людям. Глибока народність роману - крок вперед у творчій еволюції Драйзера. Письменник кинув виклик святенництву і лицемірству американського буржуа.

Сила реалізму Т. Драйзера - реально і правдиво змалював тяжку долю благородної і чесної натури, яка стала жертвою нелюдяних законів буржуазного світу.