Розділ «ЛЕКЦІЯ 3. Англійський романтизм. ДЖ. Г. Байрон. П.Б.Шеллі»

o поєднання поетики (англійської і європейської) з дійсністю.

4. "Українська" та "східна" теми у творчості Дж.Г.Байрона: "Мазепа", цикл "Східні поеми". Роман у віршах "Дон Жуан"

Творчість Байрона за характером створених ним творів у різні роки життя можна умовно поділити на 2 періоди:

o Лондонський період (1807-1816 рр.);

o Італійський період (1817-1824 рр.).

Перший період - це час романтичної слави, роки успіху, що стали для поета важким випробуванням.

У 1812 р. вийшла його поема Байрона "Паломництво Чарльза-Гарольда" з підкреслено бойовим наступальним характером. Стиль її - ораторський. Твір наповнений окликами, прямими звертаннями до читача, риторичними запитаннями. Поет намагався переконати, запалити читача полум'ям своїх думок та почуттів.

Чайльд Гарольд не міг знайти собі місця у тій духовній і політичній атмосфері, що склалася у 20-роках XIX ст. Йому не мила рідна земля, але й ті країни, які він відвідав, так само надто далекі від ідеального ладу. Португалія та Іспанія постали перед його очима поневоленими наполеонівськими військами. Греція - пригноблена Османською імперією. З протесту цих народів проти неволі постала політична лінія поеми.

Політична тема перших двох пісень розкрила думки й почуття, позицію самого Байрона в історичній та суспільно-політичній ситуації кінця наполеонівського володарювання. Це позиція заперечення. Байрон кипів гнівом, був обурений занепадом, недвозначно закликав народи до боротьби. Особливо різко ці заклики прозвучали у другій пісні. Адже Греція завжди сприймалася в романтичному ореолі, як край поетів і героїв, батьківщина муз, мудрості, божественної мови. Ярмо, в якому опинився грецький народ, нестерпне Байронові як особистий біль, власна рана.

Центральна тема поеми - національно-визвольна боротьба європейських народів. Звісно, що з нею тісно пов'язані теми патріотизму, війни та миру. Тому справжнім героєм перших пісень "Паломництва Чайльд-Гарольда" став герой - борець за національну свободу народів Іспанії, Греції та Албанії.

У фіналі поеми постала символічна картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря - безпосереднього свідка нескінченного кругообігу історичного життя людства.

Стремите, волны, свой могучий бег!

В простор лазурный тщетно шлет армады

Земли опустошитель, человек.

На суше он не ведает преграды,

Но встанут ваши темные громады,

И там, в пустыне, след его живой

Исчезнет с ним, когда моля пощады,

Ко дну пойдет он каплей дождевой

Без слез напутственных, без урны гробовой