Розділ «Частина п'ята «Та встане з него свята землиця…»»

Це не подобалось іудейським священикам і старійшинам. У переказах мовиться, що один з них, зухвалець Афоній, кинувся до гроба і хотів було його перекинути. Але ангел Господній невидимим мечем відсік йому руку. Афоній тут же розкаявся, і Апостол Павло зцілив його. Апостоли поховали тіло Богоматері в печері і завалили вхід до неї великим каменем. Три дні не відходили вони від гробниці і молилися.

На третій день до Єрусалима прибув відсутній на похороні апостол Хома. Аби дати йому можливість попрощатися з Тілом Божої Матері, відвалили камінь, який закривав печеру, але Тіла Богоматері там не знайшли. На місці, де було Тіло, лежала лише плащаниця, яка покривала Його.

Вернувшись додому, апостоли зібрались за спільною трапезою і, як завжди, лишили одне вільне місце і, як завжди, поклали хліб на честь воскреслого Господа Ісуса. Після трапези вони, як завжди, піднесли хліб, названий частиною Господа, вигукуючи: «Господи Ісусе Христе, допомагай нам!»

Вони молились, дивлячись на небо, і раптом почули над собою ангельський спів і побачили у хмарах Божу Матір, в оточенні ангелів і святих. «Радуйтеся, – сказала Вона їм, – Я завжди буду з вами». Святі апостоли, вклонившись, промовили: «Пресвятая Богородице, помагай нам!» Тут тільки вони зрозуміли і повірили, що Богоматір на третій день по Своєму успінню воскресла.

В пам'ять про цю подію Свята Церква встановила 15 серпня празник Успіння Пресвятої Богородиці, якому 14 серпня буває предпразництво Успіння Божої Матері. В пам'ять того, що Пресвята Діва певний час до Своєї кончини постила, Св. Церква встановила Успенський Богородичний піст, який починається 1 серпня і закінчується 15 серпня.

Тропар свята: У родах зберегла Ти дівоцтво, а після смерті не покинула світу, Богородице, прийшла-бо Ти до життя, бувши Матір'ю Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.

Різдво Пресвятої Богородиці

(8 вересня ст. ст. – 21 вересня нов. ст.)

Різдво Пресвятої Богородиці є велике двунадесяте свято. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував Свою Пречисту Матір. Вона народилась у Галілейському місті Назареті, від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Єпіфаній говорить: «Іоаким – значить приготування для Господа, або від Іоакима приготувався храм Господа, тобто Пресвятая Діва Марія; Анна – благодать, тому що Іоаким і Анна одержали благодать через зачаття від них благословенної Діви». По батькові Діва Марія походить од роду царського, по матері – від архієрейського, і таким чином Вона вінчана славою і честю; славою – бо від кореня царського проросла, честю – бо з архієрейського племені виросла.

Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони дуже сумували через це, часто молилися Богові і просили Його, щоб дарував їм дитя. І при цьому дали обітницю – коли в них народиться дитя, то вони Його посвятять на служіння Богові.

Після довгих чекань і молитв це бажання Іоакима та Анни здійснилося. У них народилась дочка, яку щасливі батьки назвали Марією. Так назвав її Ангел, який сповістив про її народження. «Марія або Маріам, – говорить святий Єпіфаній, – означає Володарка і надія. Бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір'ю Творця, – говорить святий Дамаскін, – дійсно стала володаркою всіх народів».

На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас із IV ст., коли рівноапостольна Єлена побудувала храм у пам'ять про народження Матері Божої. Відомості про святкування можна знайти також у записах святого Іоанна Золотоустого, святих Прокла, Єпіфанія і Августина. Святкування Різдва Богородиці описується в служебнику Галасія (V ст.). Тоді ж Анатолій, єпископ Константинопольський, написав на день Різдва Богородиці стихирі, що їх і зараз співають у Церкві. В VI ст. про святкування Різдва Богородиці згадує святий Григорій Двоєслов у своєму секрементарії. В цьому ж столітті Стефан Світоградський, в VII – Андрій Крітський, Сергій – патріарх Константинопольський, у VIII – Іоанн Дамаскін, Герман – патріарх Константинопольський, у IX – Іосиф Студит прославили Різдво Богородиці багатьма піснями, які і нині співають в Церкві в дні святкування Різдва Діви Марії. З давніх-давен оспівуємо святе народження Твоє, шануємо благословенне зачаття Твоє, Богом обрана Невісто й Діво.

Святкуючи Різдво Богородиці, Церква і священики прославляють найвищу ступінь наближення Божества до людей, Його благодатне єднання з ними в образі Діви, народженої з благословення Божого.

«Сьогодні неплідна Анна породила Діву божественну, призначену бути Матір'ю Царя всіх і Сотворителя, Христа Бога», – оспівує Церква при Богослужінні. – «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Твоїх родителів, і всехвальне славимо народження Твоє», – співають величальну Богородиці.

Святий Андрій Крітський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить: «Нинішнє свято є для нас початок свят. Воно служить провісником благодаті і істини». За словами святого Іоанна Дамаскіна: «День Різдва Богородиці є свято всесвітньої радості, тому що Богородицею весь рід людський обповився і смуток праматері Єви змінився на радість».

Свято Різдво Богородиці триває 6 днів – з 7 по 12 вересня (ст. ст.).

Євангеліє благовіщає про зустріч Пресвятої Діви Марії після Благовіщення з праведною Єлисаветою, у якої заворушилась дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим і прорекла: «Благословенна Ти між жонами і благословен Плід утроби Твоєї!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм» (Лук. І, 39—47).

На літургії Євангеліє сповіщає про проповідь Ісуса Христа, за яку ублажали не тільки його Самого, але і Матір Його (Лук. 10, 38—42; 11, 27—28).

Тропар свята: Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди Христос Бог наш. Він, розпушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне.

У народі свято Різдва Пресвятої Богородиці називають «Друга Пречиста». З цим святом пов'язується день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, частують бідних людей, – «щоб молилися Богородиці за її дітей». Такі жінки замовляють службу Божу в Церкві, а після богослужіння запрошують людей до себе на обід.