Розділ «Частина четверта «…бо залишила ти темряву і полюбила світло»»

Як пізнати відьму

Відьми бувають рожденні й роблені. Від них велика шкода людям: то корів доять, то псують, то закрутки крутять у хлібові. Хто закрутку скосить, у того буде руки й ноги крутить або нападе різачка, живіт болітиме.

Пізнати відьму можна у Великдень: в заутрені вона цілує замки в церкві. Можна ще пізнать, як скотину виганяєш у череду. Розговівшись паскою, не бери ціпка, а вигонь скотину мечиком із терниці, якою коноплі труть. Відьма тоді забіжить перед тебе й спитає:

– Хіба в тебе ціпка нема?

Це буде відьма.

Відьми бояться собак-ярчуків[362], а малих щенят душать. Як хочеш вигодувати ярчука, викопай яму, посади собаку і накрий осиковою бороною. Годуй до року: тоді відьма не задушить.

Лісовик

Лісовик – це з тої людини, що сама собі смерть заподіє. Ходить він поверх дерев та все гукає:

– Ге-е-ей!

Одного разу косили біля озера косарі та там і заночували. Коли це щось уночі як гукне по тім боці:

– Но!

Де не взялася після того вогняна полоса та так дуби аж до землі й почала класти. Трохи-трохи в косарів і куреня не знесла. Отож лісовик їхав!

А то ще був один дід, так йому раз таке було. Чує він: щось у лісі кричить, ніби кличе. Він і пішов на крик. Коли там чоловік – та й зчепилися. Дід був той не останнім чаклуном, тому й не піддався лісовикові. Вовтузилися ото доти, поки й півні заспівали…

Лісовик такий, що й людину задавить.

Де взялися тютюн і горілка

Колись-то в запорозьких пущах жив пустельник. Довго він там жив, і стало йому сумно: не їсть, не п'є, не молиться…

Прикинувся лукавий чоловіком і приходить до нього.

– Чого, пустельнику, журишся?

– Того, – каже, – що один у пущах. Сумно…

– На тобі каламарчик з порошком. Понюхаєш – буде наче вдвох.