Разом з сим високе поважаннє і здивованнє будив сей строгий стиль козацького життя, спартанська простота в житю і відносинах старшини й рядовиків, брак всякого зверхнього блеску, блїхтру — особливо по контрасту з незмірно охочим до всякої пишности й театральности військом польським, що ще Батория здивували своїм маскарадним виглядом. У козаків власне певним «шіком» вважало ся сполученнє високих внутрішнїх прикмет вояка, вождя з більш нїж з скромним зверхнїм виглядом[895]. Козацька дума про козака Голоту з особливим замилуваннєм описує убогий вигляд сього степового лицаря, що «не боїться нї огня нї меча нї третього болота»:
На козакови шати дорогиї —
три семирязі лихиї:
одна недобра, друга негожа,
а третя й на хлїв незгожа;
а ще, правда, на козакови
постоли вязові,
а унучі китайчані —
щирі жіноцькі ряднані,
волоки шовкові —
у двоє жіноцькі щирі валові;
правда, на козакови шапка бирка —
зверху дирка,
травою пошита,
вітром підбита,
куди віє, туди й провіває,
козака молодого прохоложає...
Сї прикмети по контрасту імпонували шляхетській суспільности і ми бачили вже слова Папроцкого, з часів кампанії 1596 р., про те як до козаків удаються молоді шляхтичі, особливо з небогатих домів, «тому що між ними добре можна привчити ся порядку і рицарськости». Шляхетська суспільність одначе не годна була присвоїти собі сї прикмети житя, вироблені в суворій школї пограничного житя українським демосом, — не тільки що запорозького духу, і такі запорозькі вихованцї зоставали ся чужими йому й часто потім в польсько-козацьких війнах на козацькій шкурі здавали екзамен з науки, даної їм на Запорожу.
Рух на Волость, оповідання Вишневецького і Жолкєвского про козацькі пляни перевороту, їх перебільшування і реальні підстави, питаннє про проґраму рухів 1590-х років — невитриманнє проґрами навіть чисто козацької. Причини рухів: поясненнє Пясєцкого і нестійність його, стихійність і хаотичність рухів, розвій добичництва, безуспішність репресій, вплив кампанїї на пізнїйшу козацьку тактику, відродженнє й успіхи козачини в перших десятилїтях XVII в., осела козачина на волости й початки роздїлу козачини низової й городової, зріст козацької сили й козацької проґрами
Представивши соціальний підклад козачини й її орґанїзаційні форми, як вони роскривали ся з часом, вертаємо ся до вихідної точки — козацьких рухів 1590-х рр., що вперше з цїлою виразністю зазначили перед очима сучасників і потомків контраст між сею новою силою й шляхетським режімом України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том VII. Козацькі часи — до року 1625» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 33. Приємного читання.
TextBook