Розділ «СИН РАБИНІ»

Тисяцький Векша з сторожею вийшов з намету. Тоді незнайомий розстебнув бармиці й підняв личину свого шолома. Князь Володимир побачив обличчя кощавого, рудого, з гострими вилицями і ледь косуватими темними очима воєводи.

— Ти — Блюд, уй Ярополка-князя?

— Так, княже Володимире. У тебе добра пам’ять. Я був уєм Ярополка, коли він був княжичем, нині ж я воєвода князя. Ти читав мою грамоту?

— Прочитав, але не розумію... Що ж ти скажеш, воєводо?

Блюд приклав руки до серця.

— Думаю токмо про Київський стіл, добра хочу Русі й її людіям...

— Поки що князь Ярополк убив брата свого Олега, скривдив мене, другого брата, зібрав рать і готується до брані зі мною. Ти ж його уй, ближчий воєвода. Чи не тебе він слухав?

— Не один я в князя Ярополка, багато бояр і воєвод обступили його, а є ще в нього й жона — грекиня Юлія, — це вони змусили Ярополка йти супроти тебе... Я ж, княже Володимире, пам’ятаючи отця твого Святослава, намовляв і намовляю його не ворогувати з тобою, а помиритись.

Воєвода замовк, темні очі його пильно дивились на обличчя князя.

— І нині я, — прошепотів Блюд, — не пошкодував життя свого, прийшов до тебе, щоб усе сказати.

— А що ти можеш сказати, воєводо? — руба запитав його князь. — Заутра я посилаю своїх слів до Ярополка, скажу ще раз: «Іду на ви», запропоную йому мир... От і порадь князеві, щоб він поклав зброю.

— Я йому це говорив.

— Воєводам, мужам київським скажи.

— Вони не тільки не послухають мене, а вб’ють.

— Тоді нехай чесна брань розсудить мене з братом і принесе мир Русі.

— Княже Володимире! — благально промовив Блюд. — Але навіщо проливати кров безлічі людей, якщо досить зробити одно...

Широко розплющеними очима Володимир пильно дивився на воєводу.

— Що ж ти замислив?

Блюд витримав його погляд.

— Я хочу чесно й вірно служити тобі і тому скажу правду... Уже давно на Горі чимало воєвод ворогують з Ярополком, замишляють змову проти нього. І нині я бачив їх, говорив; одне твоє слово, княже, — і до ранку Ярополка не стане, і не буде ні січі, ні крові, а тобі буде честь і слава...