Розділ «Частина друга Київська Русь»

Печерський монастир, заснований 1051 р. у Києві, 1073 р. розпочав муроване будівництво. На подарованій князем Святославом землі біля княжого села Берестового споруджується Успенський собор.

Собор являв собою шестистовпний хрестовокупольний храм. Його архітектурний образ простіший і суворіший порівняно з Софійським собором. Композиція його зовнішніх об’ємів утворює паралелепіпед, що завершується одним куполом. Склепіння архітектурного хреста Успенського собору вирізняються над об’ємом будівлі, чим деякою мірою пожвавлюється статична композиція будівлі. Зі сходу собор завершується трьома гранчастими у плані апсидами. У конструкції собору шість хрещатих у плані стовпів несуть на собі систему перекриття коробовими склепіннями.

У внутрішньому просторі собору чітко вирізняється просторовий хрест. У західній частині й над нартексом були розташовані хори, на які вели сходи з північної сторони фасаду. Хори арками відкривалися всередину храму. Пізніше до північної сторони нартексу була прибудована невеличка Івано-Предтеченська хрещальня, що мала вигляд маленького чотиристовпного храму з трьома апсидками. Фасади собору були розчленовані пілястрами, які точно відповідали членуванню плану. Прості і лаконічні площини фасадів завершувалися півколами закомар та були оздоблені широкою смугою меандрового фризу.

Майстри будували Успенський собор за «божественною мірою» — 10 мір в ширину, 30 — в довжину і 50 — у висоту. У дальшому ця міра 2:3 стає характерною для багатьох споруд цього типу.

Популярність Успенського собору була така велика, що вплив його архітектури поширювався на давньоруське будівництво далеко за межами Придніпров’я.

У будівництві собору оформилася печерська будівельна школа, силами якої в наступні часи зведено кілька кам’яних споруд у монастирі. На початку ХІІ ст. печерські майстри будують Трапезну палату, рештки якої нещодавно досліджено на південний захід від собору, невелику каплицю княгині Євпраксії біля західного фасаду собору тощо.

На початку XII ст. була зведена і Троїцька надбрамна церква, яка являє собою тип чотиристовпного хрестовокупольного храму, побудованого в два поверхи. На нижньому споруджені головні ворота в монастир і приміщення для варти, на другому поверсі розташована церква, що є прикладом досить поширеного в давньоруському будівництві типу надбрамних церков.

У плані квадратна церква зовні не має апсид. Її східний фасад з нішами в стіні виходить над проїздом воріт.

Майстри Печерської будівельної школи працювали не тільки в Печерському монастирі. В 1108 р. на-замовлення князя Святополка розпочинається будівництво Михайлівського Золотоверхого монастиря. 1113 р. собор було збудовано.

Як і Успенський, це був шестистовпний хрестовокупольний храм, увінчаний однією главою, з пропорцією храму 2:3, тризакомарними завершеннями фасадів. У нартексі з північної сторони була влаштована вежа зі сходами на хори, а з південної сторони прибудована невелика хрещальня.

Наприкінці XI ст. — на початку XII ст. печерський ігумен Стефан, за якого зводився Успенський собор, збудував на околиці Києва біля р. Клов монастир Влахернської Богоматері.

У центральній частині це був невеликий хрестовокупольний храм, оточений галереями з кількома приміщеннями із західної сторони і, можливо, двома вежами та невеликим атріумом. Певно, зразком для нього, як можна гадати, була Десятинна церква, також присвячена Влахернській Богоматері.

Невеликі шестистовпні в плані церкви типу Успенського собору Печерського монастиря були досліджені в Києві на Копиревому кінці, в садибі Київського художнього інституту (можливо, собор Симонового монастиря) та біля с. Зарубинці (літописний Заруб) над Дніпром. Стіни церкви в садибі Художнього інституту були прикрашені характерними для другої половини XI ст. меандровими орнаментами.

Останньою спорудою стильового напряму другої половини XI — початку XII ст., як можна вважати, була церква Спаса на Берестовім. Церкву було збудовано Володимиром Мономахом за часів його княжіння 1113—1125 рр. Церква правила за палацовий храм ансамблю князівської резиденції Берестове. В ній ховали князів династії Мономаховичів, зокрема 1138 р. сина Володимира Мономаха, засновника Москви князя Юрія Довгорукого.

Тип храму походить від типу Успенського собору, з тією різницею, що в широкому нартексі по боках розташовані вежі зі сходами на хори і хрещальня. Їхні об’єми ризалітами виходять на півфасади.

До входів з трьох боків церкви були прибудовані притвори, перекриті трилопасним склепінням. Це перший приклад конструкції, що в дальшому відіграватиме велику роль у композиціях давньоруських церков.

Техніка мурування стін значно відрізняється від мурування в XI ст. Каміння в стінах порівняно мало. Це вже не стільки змішане мурування, а мурування із затопленими рядами, тобто один ряд цегли затоплений між верхнім і нижнім, а зовні затинькований, що імітує зміщене мурування.

Усі без винятку споруди часів Володимира Мономаха (1113— 1125) в Києві, Смоленську, Борисполі, Ростові та інших містах були муровані технікою «opus mixtum», або імітували її (церква Спаса на Берестовім). Першою, відомою нам за часом спорудою, збудованою технікою порядкового цегляного мурування («opus isodus») була церква Федорівського монастиря в київському дитинці, будівництво якої розпочалося 1129 р. за правління Мстислава Володимировича. Мурування велося, як і в попередні часи, з великоформатної плінфи, товщина якої стає більшою. Розміри цегли в спорудах 30—40-х рр. придніпровських земель найчастіше: 18—27х 26—35х 4—4,5 см.

Після закінчення будівництва Федорівського монастиря, майстри князя Мстислава на його замовлення будують в 1132—1136 рр. у Києві на Подолі церкву Богородиці Пирогощі, в котрій риси нового стильового напряму оформилися повністю.

За типом — це був порівняно невеликого розміру (14 х 19 м) шестистовпний хрестовокупольний храм з однією главою. Фасади церкви розчленовані пілястрами з півколонами, що було характерною відзнакою стильового напряму. Площини фасадів були майже позбавлені декору. Як можна гадати, їх прикрашав лише аркатурний фриз під закомарами та над карнизом бані. Розпланування церкви було зроблено неточно, а цегла з якої вона була побудована — дещо гіршої якості, ніж в княжих спорудах попередніх часів.