Kультурно-просвітницька діяльність УСС у роки Першої світової війни

За рiдний край, за нарiд свiй,

За долю України.

Ми йдемо в бiй, ми йдемо в бiй,

Крiзь згарища, руїни... [69]

Такi ж мотиви звучать у поетичних рядках Левка Лепкого, Грицька Труха та iнших [70] . Водночас, виступаючи на боротьбу за волю України, стрiлецькi поети нiби кладуть на УСС благословення «Могучого Духу Мазепи», звертаються до «орлiв Запорожа», згадують «дружини Данила» [71] i цим немовби черпають сили для новiтнього українського вiйська в героїчнiй минувшинi України.

З великою повагою стрільці ставилися до власного народу, вважаючи, що тільки його сила й енергія дадуть змогу вибороти Україні волю, а причину тодішнього уярмленого становища вони вбачали в тому, що:

Пригасла в нас віра у силу Народа,

Зневіра й знемога обняла всіх враз [72] .

Але для того, щоб народ піднявся на боротьбу, потрібна була напружена праця серед нього й Іван Балюк закликав у своєму вірші:

Іди, веди їх, зітри сльози,

Кинь світло в душі їх...

Скажи, що зійде ясне сонце,

Що спадуть пута з них [73] .

Відчувається в поетичних мотивах стрілецтва й глибоке співчуття до своїх земляків, що перенесли багато мук і принижень.