Розділ «Антитурецькі й антитатарські мотиви в козацькому фольклорі»

На свої козацькі плечі надівав;

Бархатний шлик іздимає,

На свою козацьку голову надіває.

Коня татарського за поводи взяв…»

Козак Голота мало цінує багатство. Убивши татарина і забравши в нього одяг та коня, він прибуває на Січ, де п’є та гуляє, спускаючи своє багатство. Звертаючись до козаків, бажає їм такого:

«Дай же, Боже, щоб козаки пили да гуляли,

Хороші мислі мали,

Од мене більшу добичу брали,

І неприятеля під ноги топтали».

Зневажливе ставлення до багатства зустрічаємо і в інших козацьких творах, наприклад, у думі про Ганджу Андибера.

Дума про козака Голоту змальовує не лише типову ситуацію, але й типового козака. Можливо, саме через те твір набув такої популярності.

Боротьба з татарами в думі трактується передусім як боротьба за здобич. Не даремно герой твору забирає в татарина його багатий одяг та коня. Проте козак не збирається накопичувати багатства. І це можна зрозуміти. Адже козакам доводилося жити в умовах нестабільності. То який був сенс накопичувати багатства, коли воно могло вмить зникнути? Через те герой думи цю здобич просто прогулює й пропиває. А «пити-гуляти» для козаків – то одна із чеснот.

Маємо й інші фольклорні твори зазначеного періоду, де так чи інакше присутні антитатарські й антитурецькі мотиви. Наприклад, пісня-розмова Дніпра та Дунаю. Дніпро дивується, чому на Дунаї не видно козаків: чи пожерло їх дунайське гирло чи дунайська вода. Дунай відповідає, що сам дивується цьому, бо не пожирало козаків ні гирло, ні дунайська вода. Виявляється, козаки побували на Черкеській горі, вогнем і мечем плюндрували бусурманські міста, набрали чимало золота-срібла та повернулися на Січ, де пили мед і горілку640.

Козацькі думи й пісні, в яких присутні антитурецькі й антимусульманські мотиви, збереглися порівняно непогано. Деякі з них існують у кількох варіантах. Щодо фольклорних творів, де присутні мотиви антипольські, антиєврейські й антиросійські, то збереглися вони порівняно гірше. Це засвідчує їхню меншу популярність. Очевидно, для «простих українців» загроза, що йшла від мусульманського світу, стояла на першому місці.