Розділ «Частина І»

25 травня

Завершився наступ Антанти біля Мессін. За 10 днів боїв війська країн Згоди захопили територію площею майже 50 кв. км.

10—27 травня

Перший з'їзд рад Румунського фронту, Чорноморського фронту, Одеської області (Ради робітничих і солдатських депутатів Бессарабської, Херсонської, Таврійської і частини Подільської губерній) підтримав політику Тимчасового уряду та ухвалив резолюцію на підтримку українського руху.

26 травня

До Києва завітав один з лідерів II Інтернаціоналу Е. Вандервельде (вірогідно (м)).

28 травня

Військовий міністр О. Керенський заборонив проведення II Всеукраїнського військового з'їзду.

28 травня – 3 червня

І Всеукраїнський селянський з'їзд[91] зажадав «встановлення в Росії федеративно-демократичної республіки з національно-територіальною автономією України та забезпечення прав національних меншостей». [92]

Констатація

Політичні події останніх днів травня – перших днів червня виразно зафіксували подальшурадикалізацію вимог національно-соціалістичної більшості УЦР. Починається незворотний процес політичного розмежування між легітимними органами державної влади, законно обраними органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями загальнодемократичного спрямування, з одного боку, та незаконними, нелегітимними, але політично впливовими Українською Центральною Радою, Радами селянських та військових депутатів і українськими націонал-соціалістичними партіями – УПСР та УСДРП, з другого.

Червень

Початки «національної», «трудової» «української» держави – 1

2 червня

Відкрилася IV сесія УЦР. М. Грушевський «читає телеграму з Петрограда від Стебницького про те, що Тимчасовий уряд відкинув домагання Центральної Ради». [93]

На закритому(підкреслення наше. – Д. Я.)вечірньому засіданні УЦР ухвалила резолюцію такого змісту:

«Обміркувавши одповідь Тимчасового російського уряду на домагання Української Центральної Ради і зважаючи на те, що признання прав українського народу на автономію відповідає його трудовим і національним (підкреслення наше. – Д. Я.) інтересам, загальні збори Центральної Ради, поповнені Радою селянських депутатів та Військовим генеральним комітетом, признали, що одкинувши домагання Центральної Ради, Тимчасовий російський уряд свідомо пішов всупереч інтересам трудового народу на Україні і всупереч ним же (урядом) проголошеному принципу самовизначення народів. Через це загальні збори Центральної Ради вважають необхідним:

1. Звернутися до всього українського народу з закликом організуватись і приступити до негайного (підкреслення наше. – Д. Я.) закладання підвалин автономного ладу на Україні.

2. Центральна Рада вважає потрібним негайно видати до українського народу Універсал, в якому має вияснити суть домагань української демократії, представленої Центральною радою, а також ті завдання, які стоять перед нею в творенні автономного ладу на Україні разом з іншими національностями української землі.