На хвилину капітан Корбет, здавалося, втратив дар мови. Він тільки дивився на російського моряка посоловілими, вибалушеними очима і жадібно хапав повітря губами.
— І ви… вимагаєте… салюту-відповіді?!
Рікорд здивовано усміхнувся:
— Звичайно… І однакової кількості пострілів.
Ніби побоюючись, що росіянин зараз же кинеться на нього, капітан Корбет метнувся вбік.
— Під варту!.. Арештувати всіх до єдиного!.. Подумати тільки: ворожий корабель вимагає салюту!..
Чотирьох матросів і Рікорда оточили добрі дві дюжини англійців. Російські моряки не мали при собі зброї. Однак капітан Корбет поводився так, ніби командував атакою проти цілого батальйону.
Коли росіян вели в караульне приміщення, капітан Корбет, проводячи їх враженим поглядом, мовив розгублено:
— Може, в мене галюцинація?.. Неймовірно!.. Нечувано!.. Вони не тільки ввійшли у військову бухту, а ще й зажадали салюту…
Аж тепер прийшов він до пам’яті і наказав ударити бойову тривогу. На батареях заметушилась обслуга. Матроси й солдати бігли до берега. Щонайменше п’ятдесят чоловік розмістилося поспішно в шлюпках, і під цією посиленою охороною бравий капітан наказав правити до «Дианы»…
З палуби шлюпа Головнін зацікавлено спостерігав метушню на березі. Він подумав, що готують батареї до салюту. Однак чому ж ціла флотилія прямує тепер до «Дианы»? Пильно вдивляючись в офіцера на передній шлюпці, він упізнав Корбета. Яка зустріч! З цим самим Корбетом Головнін служив в англійському флоті на фрегаті «Сігорс»… Тоді вони були друзями, і Корбет наполегливо запрошував Головніна в гості до своїх рідних, кудись під Норідж…
Можливо, Корбет подумав, що в нього почалась і слухова галюцинація: з палуби російського корабля, — він це виразно чув, — назвали його прізвище!..
— Друже Корбет! — радісно вигукнув Головнін. — Невже не впізнаєте? Яка доля «Сігорса»: плаває він чи пішов на дно?..
Англієць дивився на Головніна виряченими і наче невидющими очима.
— «Сігорс»?.. Який «Сігорс»?..
— Та той, на якому ми разом служили! Я — Головнін…
Чомусь Корбет дуже довго гаявся з відповіддю. Матроси, що його супроводили, тримали зброю напоготів.
— Якій державі належить цей корабель? — спитав, нарешті, Корбет.
— Це — російський шлюп «Диана»…
Корбет обернувся до своїх матросів і щось сказав; ті щосили налягли на весла. Шлюпка помчала до корабля, що стояв віддалік під командорським флагом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моряк з «Дианы» » автора Северов Петро на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (2)“ на сторінці 11. Приємного читання.