Розділ «КВИТОК У НЕБУТТЯ»

Почувши вранці про події минулої ночі, Кертіс похмуро сказав:

— Ох, телепню! Я ж попереджав! Тепер тебе може врятувати тільки американський посол. Іди до нього й розкажи йому про свою місію.

Мортон сумно похитав головою.

— Боюся, що для Вашінгтона тутешня військово-морська база дорожча за життя якогось Майка Мортона. Але доведеться-таки спробувати.

…Посол містер Річард Стівенс зустрів Мортона привітно. Але, вислухавши розповідь агента, гірко посміхнувся:

— На жаль, я нічого не можу для вас зробити. Ви не член дипломатичного корпусу й не державний чиновник, а приватна особа. Тому про дипломатичний імунітет не може бути й мови.

Посол вийшов з-за свого письмового стола, поклав руку Мортону на плече.

— Повірте мені, я розумію ваше становище і співчуваю вам. Але сказати вам можу тільки одне: двері посольства для вас зачинені.

«Що ж, тепер врятувати тобі життя може тільки «Анчоа», — подумав. Мортон, вийшовши на вулицю.

«Анчоа» — невеличка моторна яхта, що належала «Юнайтед фрут компані», призначалася для поїздок її відповідальних службовців. Щоправда, її саме ремонтували в сухому доку, але ця обставина була на руку Мортону: агентам Трухільйо навряд чи спаде на думку шукати його там. А ремонт дрібний, яхта вже завтра може вийти в море.

Пересвідчившись у цьому і домовившись із шкіпером «Анчоа» про час і місце завтрашньої зустрічі, Мортон повернувся до міста, де була ще одна невідкладна справа. Він вийшов з таксі за квартал од будинку, де жив Мерфі, постояв, перевіряючи, чи за ним не стежать, а тоді ввійшов до телефонної будки. Довгі гудки. Ще й ще раз. Ніхто не відповідав.

Коло дверей квартири Мерфі Мортон зупинився. Постояв, прислухаючись. Потім обережно подзвонив раз, удруге, втретє. Почекавши кілька хвилин, видобув з кишені відмичку. Кілька вправних рухів — і двері відчинилися. Тримаючи в руці пістолет, Мортон навшпиньках ввійшов до передпокою, обережно прочинив двері до кімнати. Щоб збагнути, що сталося, йому вистачило одного погляду: таке безладдя буває тільки після обшуку.

«Отже, ця банда таки побувала тут, — подумав Мортон, обережно зачиняючи двері.— Вони випередили мене. Тепер пташка в їхніх руках».

Вийшовши на вулицю, Мортон глянув на годинник. До зустрічі з Кертісом лишалося чверть години. Треба було поспішати.

Веснянкувате обличчя Кертіса розпливлося в щирій посмішці.

— Хелло, Майк! Радий бачити тебе. Я вже почав хвилюватися.

— Ще живий, Нормане, ще живий! Ти забрав з номера мої речі?

— Ось вони, — Кертіс передав Мортону невеликий пакуночок. — Що сказав тобі посол?

— Категорична відмова. На інше я й не розраховував. Але в мене є чудовий план.

Мортон розповів другові про варіант з «Анчоа», потім додав: