Розділ ««ВЕРШКИ СУСПІЛЬСТВА»»

Кітінг пішов, та на порозі затримався.

— Ще одне питаннячко, містер Данн. Ви були під судом?

— Був. Через дрібничку. Маленька сутичка у барі. Отримав дев'ятнадцять місяців.

—І все?

— Так.

— А торгівля наркотиками? Пригадуєте Сінг-Сінг?

Замість відповіді Джонні люто грюкнув дверима.

По суті, Кітінг нічого не добився. Так, він знав, що Джонні — гангстер, що він — креатура Віто Дженовезе, повноважний його представник тут, у порту. Проте все це аж ніяк не доводило, що Данн стріляв у Гінтца.

Протягом двох днів Кітінг майже щогодини дзвонив до лікарні. Ентоні Гінтц ще бур живий, але в тяжкому стані, і лікар категорично заборонив допитувати його. Та на третій день він сам покликав Кітінга.

— Коли хочете спробувати ще раз, приїздіть негайно.

У супроводі капітана Хемміла, лейтенанта Саллівена та судового стенографа Кітінг помчав до лікарні. Гінтц був у повній свідомості, та відчувалося, що жити йому лишилось обмаль: це видно було по його запалих, гарячково виблискуючих очах.

Кітінг почав допит звичайними запитаннями: ім'я, вік, адреса. Це потрібно, щоб довести на суді — допитуваний був цілком притомний. І лише діставши чіткі відповіді, юрист м'яко промовив:

— Енті, хіба ви ще вірите, що видряпаєтесь?

Гінтц хитнув головою, прошепотів:

— Ні. Ніякої надії…

— Тоді скажіть нам, хто в середу, восьмого січня, стріляв у вас на Гроув-стріт? Скажіть правду перед лицем смерті!

На якусь мить в очах умираючого промайнув острах, потім він тихо, але твердо сказав:

— То був Джонні Данн. Благаю вас, обороніть мою дружину!

— Звісно, Енті, звісно! Вона поїде кудись і залишиться там доти, доки Данна не буде засуджено. Скільки разів він стріляв?

— То була черга. Та, здається, геть усі кулі потрапили в ціль.