Він підняв карабін. Дзінь-дзінь!.. — задзвонило у вухах.
Вулицею з тріскотливим торохтінням промчала підвода, виразно чулося полускування бичиська. Я став боком до дверей, прислухаючись до стихаючого гуркоту коліс. Коли я повернувся до Живецького, він, запінившись, трясся на кріслі за столиком, звісивши набік голову. Через хвилину його відпустило, він уперся у мене своїми здивованими очима, але подив поступово сходив, натомість у них залискотіла шалена веселість.
«Тепер він вистрелить».
Та ні. Він знову затремтів, мов осиковий лист, і впав грудьми на столик. Я наблизився на нього.
— Пане Живецький!
Його лихоманило, як скупаного пса. Я тихо вийшов. Місто спало. Тоді я повернувся, видобув з-під Живецького листа, вклав до конверта, заадресував.
— Живецький! — покликав я знову.
Він не озвався.
На розі ратуші висіла поштова скринька. Опускаючи конверт, я подумав, що треба Марині послати вісточку про себе. Прихилившись до муру, трохи постояв. Моє тіло обливалось холодним потом.
На Миколу і Покутського налетіло двоє патрулів. Хлопці їх пов'язали і в тому ж таки будинку винесли з зав'язаними ротами на горище. А Живецького довелося забрати до льоху. Він міг мене виказати. Ми поклали його на долівці й очікували, коли він опритомніє. Раптом він затих. Микола не витримав і розбудив Грушевича.
— Хто це? — запитав той, нахилившись над поляком.
— Бачите — людина в біді,- розізлився Микола. — Що з ним?
— Хіба я бог? — відпалив Грушевич. — Огляну, тоді, скажу.
Він довго кукав біля Живецького, щось бурмотів, повертав його то боком, то горілиць, нарешті вже в сутінках світанку втомлено звівся і сказав:
— Нервовий шок.
— Це й без вас видко, — пробурмотів Микола. — Як це довго триває?
Грушевич помовчав, дивлячись на сіру пляму полякового обличчя.
— Кволий здоров'ям, — сказав він, мов розмірковуючи. — Нерви слабенькі… Боюся, що він довго не прокинеться.
— Летаргія? — підхопився на нарах Микола.
— Якщо не подіє денне світло, то він не скоро зведеться. Микола голосно, невдоволено засопів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люди зі страху.В облозі» автора Андріяшик Роман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга другаСПАДОК ВІКУ“ на сторінці 23. Приємного читання.