Розділ без назви (2)

132.1. Згідно з Діодором Сіцілійським цю клятву дали на Істмі представники племен проти тих, які перейшли на бік персів.

132.2. Союз греків, імовірно, складався перед початком повстання іонійців. 133,1. Можливо, це було покарання за спалення святилища Кібели в Сардах (І, 102).

137.1. Ідеться про мешканців Тірінта, які після зруйнування їхнього міста 468 р. до н. є. заснували нове місто біля Аргоської затоки.

137.2. Саме 430 р. до н. є.

139,1. Це виправдання Геродот, очевидно, написав трохи опісля початку пелопоннеської війни.

140.1. Цей оракул було дано, коли Афінам загрожувало вторгнення ворогів, тобто тоді, коли греки відійшли з Темпейської долини і вирішили обороняти Фермопіли.

140.2. Вони обмилися у воді Кастальського джерела, надяґли на себе лаврові вінки, помолилися, принесли жертви, а потім увійшли в священний покій (адютон, мегарон), де була золота статуя бога і в глибині його був триніжок, на якому сиділа Піфія.

141,1. Кекропова скеля, тобто Акрополь, де було поховано цього героя. 142,1. Під «дерев'яними мурами» Піфія, очевидно, розуміла кораблі, на яких афіняни мали відпливти далеко на захід.

143.1. Проте Фемістокла було обрано архонтом-епонімом (тобто архонтом, що його ім'ям називали рік його правління) і він почав укріплювати Пірей 493 р. до н. є.

143.2. Тлумачі оракулів намагалися узгодити обидва оракули, вважаючи, що другий оракул був для них порадою поїхати на захід і що засобом рятунку для них були кораблі.

144.1. 483-482 рр. до н. є. створення афінського флоту відбулося після походу Міль-тіада на Парос. Воно було пов'язано з війною афінян із егінцями 488-486 рр. до н. є.

144.2. Копальні срібла і міді були власністю держави, які віддавалися на відкуп приватним особам.

144.3. Якщо загальне число громадян на той час доходило до ЗО тис, тоді сума становила 50 талантів.

144.4. Геродот, очевидно, забув, що вже в кн. VI, розд. 89, за його словами, афіняни мали флот, що складався принаймні з 50 кораблів.

145.1. Збори представників відбулися, імовірно, на Істмі навесні 481 р. до н. є., а навесні 480 р. до н. є. зібралися радники і також зосередилися війська.

145.2. Восени 481 р. до н. є., коли прибули наглядачі, Ксеркс ще перебував у Сардах. 147,1. Збіжжя приставлялося в Грецію з Таврійського Херсонесу (тобто з Криму) і з північного узбережжя Понту Евксіну і через це Геллеспонт мав для афінської торгівлі велике значення.

148.1. Очевидно, 494 р. до н. є.

148.2. Аргосці, імовірно, хотіли позбутися обвинувачення в медизмі (прихильності до персів). Оракул, на думку Геродота, було дано близько 482 р. до н. є., але не виключається, що він стосується до першого перського вторгнення 491-490 рр. до н. є.

148.3. На троянській війні Агамемнон був головнокомандувачем ахейців. Аргосці твердили, що вони були спадкоємцями мікенського царя. Потім, коли сини Геракліда Арістомаха кинули жереб, щоб поділити між собою Пелопоннес, Аргос дістався старшому синові, Теменові.

149.1. Остаточну відповідь повинна була дати так звана спартанська апелла.