Розділ без назви (2)

43.2. Тобто Афіні, покровительниці міста Іліона. Цією жертвою Ксеркс хотів уласкавити місцеву богиню. Взагалі було неможливим, щоб маги робили узливання героям троянської війни.

43.3. Місто Гергіта недалеко від Лампсака.

44,1. Найвищий мис, який заходить далеко в Геллеспонт.

51.1. Тут Афіни – це назва радше етнічна, а не власне географічна. Афіни вважалися їхніми мешканцями за столицю малоазіатської Іонії.

51.2. Звичайно, побоювання Артабана не мали підстави до битви при Мікалі. 54,1. Ксеркс молився Мітрі, перському богові сонця.

58.1. За міфом дочка Атаманта Гелла впала в море і втопилася, коли разом з братом Фріксом вони перелітали на злоторунному барані з Греції до Колхіди. її ім'ям було названо протоку Геллеспонт (тепер Дарданелли).

58.2. Місто Агора між Пактіями на Геллеспонті і містом Кардією на Меланській затоці.

58.3. Місто Айнос при впадінні ріки Гебру. Поблизу нього було озеро Стенторіда*

59.1. Доріск – це місто і назва місцевосці.

59.2. Серрейон – мис і гора мають однакову назву, відому з міфології, бо там жінки кіконів убили Орфея.

60,1. Чисельність армії Ксеркса тут дуже перебільшено. Навряд чи число воїнів було більше за 200 тис.

61.1. Перелік народів та племен Азії, як і перелік сатрапій і опис царського шляху дуже важливі відомості для вивчення давньої історії. Геродотів опис, очевидно, базується на офщійних перських документах.

61.2. Схожість імен «Персей» і «Перс» спричинилася до виникнення міфу про те, що Перс – родоначальник персів був сином Персея.

62.1. Арії – було загальною назвою індоарійських племен, що розмовляли індоєвропейськими мовами. Ця назва відрізняла індоєвропейських кочовників, що оселилися на територіях середньої Азії, сучасного Ірану і північного Індостану (в долинах рік Інду і Гангу).

62.2. Цим словом називалися, очевидно, різні головні убори, характерні для давніх персів. Греки називали мітрою головну пов'язку, яка притримувалв волосся, а кінці її звисали на потилиці.

65,1. Під деревом тут розуміється бавовна.

69.1. Хітонами тут названо бурнуси, характерні і для сучасних арабів.

69.2. Ідеться про статую богині Анаіт (ім'я, яке в словнику Гесіхія тлумачиться, як «золота»). Обличчя цієї статуї нагадувало обличчя Аркістони.

70,1. Східними ефіопами називалися темношкірі тубільці Індії. В давньогрецькій мові слово «айтіопс» (ефіоп) означало «людина з обпаленим (тобто чорним) обличчям». Звідси темношкірі тубільці Африки та Індії однаково називалися ефіопами. note 4

73,1. Тут у Геродота йдеться про переселення фрігійців із Фракії до Малої Азії. Воно було пов'язано з рухом на південь дорійських племен і переселенням вірменів. Цей рух спричинився до падіння малоазіатської хеттійської держави. Вірмени, справді, були споріднені з фрігійцями.