Розділ без назви (2)

118,1. З цього розділу і далі йдеться вже власне про скіфську експедицію Дарія. На думку Страбона Дарій дійшов лише до «пустині гетів» (VII, 3, 14). Спірним слід уважати питання про скіфський похід Дарія в перських написах. Найдокладнішу аргументацію про те, що скіфами треба називати азіатських саків, подав Р. Кент (К. Кепі, Тпе Ілзіз оі Ргоуіп-сез, ^ЕЗ, V. ][, 2, 1943, СЬіса§о). Взагалі в оповіданні про цей похід є багато суперечностей і дослідники ще не вирішили, чи він був історичним фактом (див.: Народи нашей страньї в истории Геродота.– С. 367-371). Про все це вже згадувалося в прим. І до розд. 97.

120,1. Про поділ на три царства вже йшлося в розд. 7.

122,1. До цього перси вже пройшли через країну скіфів-орачів, але не знайшли там для себе поживи (розд. 17-18). В Геродота немає згадки про великі ріки Скіфії, які персам довелося б перейти (розд. 51-56).

123.1. Про дерев'яне місто будінів уже йшлося в розд. 108.

123.2. Із названих тут рік лише Танаід можна ототожнити з Доном. Річка Сіргіс, очевидно, тотожня з річкою Пргіс у розд. 57.

124,1. Про абсурдність побудування 8 фортець уже йшлося вище (прим, до р. 97). Оскільки.в Геродота йдеться про руїни цих фортець, то можна припустити, що це були не руїни, а кургани кочовиків, чутки про які дійшли до греків, і Геродот мав нагоду дізнатися про них.

127.1. Тут ідеться про царські могили в Геррах (пор. розд. 59).

127.2. Про скіфських богів уже було в розд. 59.

129,1. Такої ж думки був і Арістотель про відсутність віслюків у холодних країнах, хоча це здається не зовсім правильним.

131,1. Це послання скіфів часто цитується як приклад дописьмової речової передачі інформації (пор. індіанські вампуми, перуанські кіпу тощо).

137,1. Херсонес на Геллеспонті треба відрізняти від Херсонесу в Криму (Тавричний, або Гераклейський, Херсонес). Щодо діяльності Мільтіада (розд. 39-41) і ролі його під час експедиції Дарія дещо залишається незрозумілим, чи справді він не хотів загибелі Дарія з його військом у Скіфії, чи навпаки, коли його судили в Афінах (VI, 104), він запевняв, нібито багато зробив на користь Еллади під час Дарієвої експедиції. note 11

137,2. Спільність інтересів грецьких тиранів та перських владарів була звичайним явищем за часів Геродота. Так поводилися Фемістокл та Демарат. Геродот як грецький патріот засуджує таке поводження.

138.1. Тут я. цікавим перелік тиранів. Шестеро з 11-тирани на Геллеспонті. Не згадується Коес – лесбоський тиран, який мав стільки заслуг перед Дарієм. Серед тиранів не називаються тирани дорійських міст. Очевидно, імена тиранів були наведені Міль-тіадом, який насамперед назвав своїх сусідів.

138.2. Еак (Айякес) став наступником свого батька Сілосонта (III, 139).

139.1. Про далекість польоту стріл відомо з одного ольвійського віршованого напису (ІОЗРЕ, І, 195), де є повідомлення, що Анаксагор, син Демагора, пустив стрілу на відстань 282 оргії, тобто приблизно 500 метрів.

139.2. Тирани міст на Геллеспонті мали підстави побоюватися скіфської навали, бо скіфи перебували недалеко від них за Істром (Дунаєм).

140,1. Очевидно, перси не могли повертатися до Істру своїм попереднім шляхом, бо вони відхилилися від нього на північ.

143,1. Візантій повстав проти Дарія і через це Дарій попрямував до Сеста. Візантій і Халкедон були колоніями мегарців.

145.1. Від цього розділу починається «Лівійський логос», тобто розповідь про історію та природу північної Африки, про її мешканців та про карну експедицію персів, яка не мала успіху.

145.2. З цього розділу можна довідатися, як з'ясовували собі греки V ст. до н. є. причини колонізації, послідовні етапи її та форми, а також які стосунки бували в греків із тубільцями.