Людям викололи очі, відрубали ніс і губи,
прикладами і штиками вибивали з рота зуби,
врешті, як не розстріляли, то живими пов'язали
й кинули у Тису... або ще живими поховали...
Чи мобілізовані вони, чи добровольці -
все одно - закатували і все з трупів постягали
і лишили псам і птахам у одній сорочці...
Мадяри від українців відібрали всю свободу,
Закарпатська Україна - це тепер тюрма народу,
всюди горе, плач і зойки, і страждання, і неволя,
всюди злочини, убивства, плюндрування і неволя.
В Рахові, у Тячеві, у Хусті, в Кривій та в Бичкові,
в Верецьких, у Воловому, в Ужгороді, в Мукачеві
та всі станції жандармські - катівні, тюрми, в'язниці,
де свідомих українців масакрують без різниці.
А начальство терористам три дні дало на розправу,
ще й місцевії мадяри поводилися лукаво,
і на кого показали пальцем: “Укран”... того брали...
І таких трьох днів жахливих ще історія не зазнала,
це була на Закарпатті справжня ніч вартоломейська...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мої спостереження із Закарпаття» автора Химинец Юлиан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НА ЗАКАРПАТТІ“ на сторінці 31. Приємного читання.