Розділ «НА ЗАКАРПАТТІ»

Зразу кров їх заливала, деревіли ноги, руки,

хлопці тут переживали і приниження і муки.

Від побоїв, від знущання, від страшного катування

хлопці сліпли, глухли, мліли, з вух їм рідина стікала.

Варвари кати прокляті, поводилися ще гірше,

бо Остапчука ще зразу, а Литвицького пізніше

у будинку катували, вивели і розстріляли,

хоч ті два були цивілі і ні з ким не воювали.

Що робили в полі з тими, що попались їм у руки?

Для них видумували зразу рафінованії муки

і кривавий цирк робили для вояцької забави,

бо мадяри - це ж садисти, знають всі не без підстави,

люті, мстиві кровожери, ненавиджені шовіністи,

що готові - як їх предки - серце вибрати і з'їсти,

із противника живого... Дикуни це, а не люди,

що одвічно, мов татари, спричиняли страх усюди.

Вішали бійців на верби, зв'язаних, вниз головою,

як нещасні омлівали - поливали їх водою,

цигарками припікали, різали їм ноги, руки,

полоненим черева пороли ці звірі, падлюки!