Розділ «УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА, 1918-1919»

7. червня коло 12. години ген. Греків й я чекали на полк. Курмановича, який виїхав на фронт до штабів Корпусів, щоби докладно обговорити плян нашого протинаступу. Ми сиділи мовчки коло мапи. За півгодини нас повідомили про поворот начальника штабу. Я майже не пізнав його, так тяжко йому вже давалися труднощі боєвого життя й надмірна праця в штабі. Доклад його був короткий: "Відступають у центрі, відступають і тут"… При цьому він показав на праве крило.

— Ну, пане ґенерале, у такім випадку мені нема вже чого робити, обіймайте Команду, а я поїду до Державного Секретаріяту скласти свої уповноваження, — сказав ген. Греків.

До цього додав полк. Курманович прохання про короткий спочинок ("мої сили вичерпані, ревматизм мене нищить"). Я погодився і ми рішили, що обовязки начальника штабу тимчасом перебере майор Льобковіц, який до тогож (як це мені зясував начальник штабу) цілком поділяв мої оперативні міркування.

Таким чином від полудня 7. червня я знову опинився у самостійній ролі. Майор Льобковіц розумів мене з півслова. Вже коло 3. години я затвердив випрацьований ним при участи, коли не помиляюся от. Льонера оперативний наказ. Рано 8. червня Чортків був у наших руках. Перемога була повна й блискуча: ми захопили всю артилерію й обози ворога. Щодо трофеїв це наша найбільша перемога за цілий час кампанії.

О 1. годині я був у Чорткові й в супроводі полк. Вольфа обїхав усі боєві частини цього напрямку. Я бачив, що критичні під моральним оглядом моменти вже пройшли. Я не помилився, коли зважився довіритися мому вже досить глибокому знанню галицького стрільця. Тутже на місці дав я необхідні оперативні розпорядження для дальших операцій. Після обіду разом із старшинами, о 5. годині я відїхав до Н.К.

Там мене чекала новина… Президент Петрушевич повідомив мене, що він тепер є Диктатором 3.У.Н.Р. і в силу своїх уповноважень призначав ген. Грекова начальним вождом.

Ріжно оцінювано таке рішення. Мої найближчі співробітники, які були найкраще в курсі оперативних справ, у декляративнім докладі, що його зредагував один з найкращих штабовців, висловили свій жаль і нерозуміння (відписи докладу передано президентом Петрушевичем ген. Грекові, мені й полк. Курмановичові).

Події після здобуття Чорткова відомі під назвою "офензиви Грекова". На діліж перелім стався 7. а не 9. червня, як про це пізніше згадувалося у звітах Начальної Команди. Були ще поголоски, ніби наступ розпочався з почину деяких командантів бригад. Проте документи стверджують щось інше (оперативний наказ 7. червня з моїм підписом і підписом майора Льобковіца).

Я був свято переконаний, що глибший наступ є стратеґічним абсурдом. Я добре знав, що в околицях Львова поляки мають усі дані для протинаступу, а організаційні пляни ґен. Грекова, зогляду на брак матеріяльних засобів, стануть блефом. Не здивувало мене тому й швидке уступлення ґен. Грекова. На полк. Тарнавського впав тяжкий хрест ліквідації операції. Він зовсім не винен, що велике військове майно, яке в червні зібрано для перевезення за Збруч, наполовину попало в руки поляків.

Я був при У.Г.А. аж до самого кінця. Мені прийшлося бачити її перехід на

Велику Україну. Цей перехід відбувався в значно скрутнішій ситуації, ніж моглоб це бути місяць назад.

На цім місці булоб дуже відповідним навести декляративну записку старшини штабу отам. Л., яка, маючи богато даних та орієнтаційних моментів, булаб доповненням оцих моїх споминів. Автор цеї записки виказав глибоке розуміння подій, у яких сам брав відповідальну участь. Булоб дуже бажаним, щоб автор оголосив її сам, бо примірник, присланий мені, я віддав до архіву.

Мій звязок з Українською Галицькою Армією не скінчився по її переході за Збруч. Він відновлювався пізніше в нелекших стратеґічних умовинах, але тоді мене звязувало з боєвим орґанізмом більша обізнаність його та більше розуміння тих духових стимулів, що кидали його в боротьбу.

Українська Галицька Армія, що вже в боях на своїх теренах пережила світлі й темні хвилини, стала на довший час міцною основою боротьби на Великій Україні. Наступ на Київ, Кілька годин у "Столиці Української Держави". Знову відступ. Жахливий тиф…

Пощо це все? — Щоб внести й свою данину в загальну справу будови Української Самостійної Соборної Держави!