Розділ «II. МІФИ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ»

Часто посилаються на прокльони Гітлера і головних нацистських вождів на адресу комуністів і жидів.

Так у главі XV другого тому "Майн кампф" Гітлер звертається до минулого, до газової війни, початої англійцями під час першої світової війни. Ця глава називається "Право на законну оборону".

"Якби на початку або в ході війни хоч раз 12–15 тисяч цих жидів, розбещувачів народів, піддали впливу отрутних газів, від яких сотні тисяч наших кращих німецьких трудівників різного походження і різних професій постраждали на фронті, жертва мільйонів людей не була б даремною. Навпаки, якби ми вчасно позбулися цих дванадцяти тисяч шахраїв, може бути, удалося б урятувати мільйон життів добрих і хоробрих німців, перед якими відкрилися б широкі перспективи".

У промові перед Рейхстагом 30 січня 1939 року він знову сказав: "Якщо міжнародні жидівські фінансові кола в Європі та поза нею знову ввергнуть народи у світову війну, результатом буде не більшовизація земної кулі, що вінчатиме перемогу юдаїзму, а знищення жидівської раси в Європі… Епоха, коли нежидівські народи були беззахисні перед жидівською пропагандою, пройшла. Націонал-соціалістична Німеччина і фашистська Італія мають тепер установи, які дозволяють щораз, коли це необхідно, пояснити миру увесь підспідок питання, який багато хто інстинктивно усвідомлює, але не може науково пояснити.

Жиди можуть продовжувати свою кампанію цькування в деяких державах під прикриттям своєї монополії на пресу, кіно, радіопропаганду, театри, літературу — я пропущу це повз вуха. Однак, якщо цьому народу вдасться ще раз увергнути мільйони людей у зовсім безглуздий для них, але вигідний для жидів конфлікт, то позначиться ефективність роз'яснювальної роботи, що дозволила за кілька років в одній Німеччині повністю перемогти жидівство".

Джерело: Міжнародний військовий трибунал, том XXXI, с. 65.

30 січня 1941 року Гітлер сказав про всіх європейських жидів, що вони "перестануть грати свою роль у випадку загальної війни". Пізніше, у промові 30 січня 1942 року він заявив, що війна приведе до "знищення жидівства в Європі".

Політичний заповіт Гітлера, опублікований Нюрнберзьким Міжнародним військовим трибуналом, рясніє подібними пасажами. У ньому буквально говориться наступне:

"Втім в мене немає ніяких сумнівів, що якщо ці міжнародні змовники з світу грошей і фінансів будуть поводитись з народами Європи як з пакетами акцій, за рахунками заплатить той народ, який насправді відповідальний за цей смертоносний конфлікт — жиди!

Нехай ніхто не сумнівається в тому, яка доля спіткає тих, через кого мільйони дітей арійських народів Європи повинні будуть померти від голоду, мільйони дорослих загинути, а сотні тисяч жінок і дітей згорять при бомбуваннях міст. Навіть якщо це буде зроблено більш гуманними засобами, винні зобов'язані будуть заплатити за свою провину".

Гітлер говорив про знищення "впливу", Гіммлер більш прямо — про знищення людей, наприклад, у промові перед офіцерами військово-морських сил у Веймарі 16 грудня 1943 року:

"Коли де-небудь я бував змушений віддавати в селі наказ про похід проти партизанів і жидівських комісарів, я систематично віддавав наказ убивати також дружин і дітей цих партизанів і комісарів".

Пізніше в промові перед генералами 5 травня 1944 року в Зонтхофені він додав: "У цьому конфлікті з Азією ми повинні забути про правила гри і звичаї минулих європейських воєн, хоча вони нам цінні і більше відповідають нашому менталітету".

На жаль, ця дикість не була надбанням тільки одного табору. 4 вересня 1940 року Гітлер заявив в "Спортпаласті":

"Якщо англійська авіація скине три або чотири тисячі кілограм бомб, то ми скинемо сто, сто п'ятдесят, двісті, триста, чотириста тисяч кілограм і більше за одну ніч".

Це було божевільним перебільшенням можливостей стратегічних бомбардувальників Люфтваффе, але показує, якого ступеня сягнула ненависть до інших народів в обох таборах.

У відповідь на це Кліфтон Фадіман, видавець щотижневого журналу "Нью-Йоркер" і ключова фігура "Райтерс Уор Борд", напівофіційного літературного агентства, вимагав в 1942 році від письменників "збуджувати пекучу ненависть до всіх німців, а не тільки до нацистських керівників". Коли це викликало заперечення, Фадіман продовжив: "Єдиний спосіб переконати німців це вбивати їх. Але й тоді, я думаю, вони не зрозуміють".

У квітні 1942 року вихваляючи книгу Де Саля "Підготувати завтра", він розвинув свою расистську концепцію: "Нинішня нацистська агресія не справа купки бандитів, а кінцеве вираження найглибших інстинктів німецького народу. Гітлер — це втілення сил, могутніших, чим він сам. Єресі, що він проповідує, 2000 років. Що це за єресь? Ні більше, ні менше, як бунт проти західної цивілізації, що почався з Армінія… Масштаби цієї війни постають тоді з найбільшою ясністю".

Він схвалював пропозицію Хемінгуея: "Єдиним остаточним рішенням буде стерилізація нацистів у хірургічному значенні слова".

Він висміював Дороті Томсон, що закликала розрізняти нацистів і інших німців.