Розділ «Частина друга Документи»

Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 162. — K. 107.

ПІДЛЯШШЯ 1945

Місце стоянки, 12.09.1945 р.

ОГЛЯД СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ За червень і липень 1945 року

За звітний період територія під жодним поглядом принципово не змінилася, за винятком кількох деталей. Атака пропаганди і ворожий терор не мають уже такої сили, щоб змінити становище українців, і народ дедалі більше усвідомлює свої завдання. До всіх дій ворога він ставиться з великою обережністю. Найчастіше відкидає їх, деякі ніби приймає, але тільки для того, щоб із ще більшою силою відкинути. Можна сміливо стверджувати, що хижий план приєднання цієї частини українських земель був перекреслений, а до відбиття нової атаки ворога українське населення підготовлене.

Українці:

Настрої населення за звітний період майже ніде не змінилися. Зберігається переконання, що закінчення війни з Німеччиною — це кінець війни взагалі. Очікуються зміни на міжнародній арені, і то великі зміни. Закінчення війни з Німеччиною і тимчасова стабілізація відносин спричинилися тільки до збільшення обережності при висловлюванні своїх думок про ворога чи критиці існуючих порядків. Зростають антирадянські настрої, створився сприятливий ґрунт для нашої пропаганди. З цим поєднується зростання національної свідомості українського населення.

Позитивні результати також дало розкидання листівок у місцевості («Лист колгоспників України до ката народів Йоські Сталіна», «Українці Лемківщини, Надсяння, Холмщини», «Поляки» й «Універсал УГВР»). Листівки з'явилися в усіх селах гмін Піщаць, Славатичі, Заблоття, Влодава (також у місті), частково Собібур і Тучна. Найбільше населенню сподобався «Лист колгоспників». Велике значення мала також одночасна поява двох листівок (уночі з 30. VI на 1.УІІ 1945 р.). Люди довго це коментували. Це був доказ, що на території є якась українська організація, і додало певності українському населенню. Мабуть, найбільший вплив на піднесення настроїв населення можна було спостерігати у північних гмінах, де населення було пригноблене діяльністю поляків (як більшовицьких прислужників, так і АК). Поява листівок викликала зацікавленість суспільства у нашій визвольній боротьбі, про яку більшість селян знала лише з більшовицької пропаганди та розповідей поляків з-за Бугу. Крім інформаційної цінності, листівки популяризували серед українців ідею боротьби з більшовиками, а також ідею спільного антибільшовицького фронту поневолених народів. Певною мірою це спричинилось до поліпшення польсько-українських відносин.

Часто повторювались вислови: «Оце правду пишуть», «Це вже, мабуть, буде Україна», «Не поїдемо за Буг». Повідомлення про появу листівок надходили у міліцію лише з деяких сіл. У більшості сіл люди позбирали листівки, читали їх, але міліції не показували. У Влодаві мешкає тільки польське населення, тому там порозкидали тільки польські листівки. Поляки їх ретельно позбирали, жодна не потрапила до міліції. Нашою нелегальною літературою цікавляться як поляки, так і українці.

Репресій з боку міліції не було, тільки був зміцнени^нагляд за деякими людьми, які були розконспіровані. Через кілька днів міліція їздила по селах і шукала тих, хто розкидав листівки, але нікого не знайшла.

Значно поліпшився настрій населення у липні, коли прибули підрозділи УПА. Люди побачили нашу збройну силу. Ходили чутки, що підрозділ, який прийшов з-за Бугу, налічує приблизно 5 тисяч осіб, інші називали меншу кількість. На кожному кроці більшовики писали і говорили, що знищили всіх повстанців, що їх уже нема, а вони несподівано з'явились на території. Спочатку люди не вірили, що це справді УПА, і думали, що це — польські партизани. Але швидко переконались, що це насправді УПА. Люди налаштовані до підрозділів прихильно, найбільше хвалять за те, що повстанці не грабують. Дуже часто можна було почути: «О, таких партизанів можна і місяць утримувати» або «Таких ми ще не бачили». Коли з деяких сіл відходили загони, то господарі говорили: «Дай, Боже, щоб вони нас не залишили». Населення, особливо молодь, захоплюється революційними піснями. Не раз було чути: «Але ж співають! Скільки живу — не чув такого ладного співу». Через кілька тижнів після появи підрозділів УПА в селі ні про що інше не говорили, а тільки про партизанів.

Прибуття УПА дуже популяризувало діяльність організації на цих теренах. Більшовицька пропаганда намагалась показати візит підрозділів у поганому світлі, говорячи: «Совєти з-за Бугу їх вигнали, то вони прийшли сюди!» Але ця пропаганда не мала жодного відгуку.

Коли прибули підрозділи УПА, ППР (Польська Партія Робітнича. — Пер.) «присіла». Їй не удаються спроби розширити мережу на подальші території. У сприйнятті населення партійці все більше уподібнюються до колишнього класу панів, збільшується дистанція між партійцями і населенням. ППР є найсильнішою у гмінах Кривоверба і Влодава. У деяких селах є зброя. Союз боротьби молодих (ЗВМ — комсомол) існує формально у деяких селах, але не провадить жодної діяльності. Незважаючи на все, існує якась глибоко прихована ненависть. Випадки, коли «стають» поляками, трапляються дуже рідко. Найбільш напруженими є польсько-українські стосунки на півночі, у гмінах Піщаць і Тучна.

Поляки:

Поява листівок під назвою «Поляки!» вразила поляків, бо ніхто з них не припускав, що існує якась українська незалежницька організація.

Були різні припущення щодо того, хто підкинув листівки. Одні говорили, що це літак, інші — що якийсь підрозділ, треті — що це якась українська незалежницька організація. Дехто підозрював навіть поляків-аківців. Неодностайно реагувало польське населення. Більшість була задоволена, що бульбівці йдуть на угоду; або: добре, що АК погодилася з УПА, і тепер нам нічого не загрожує з боку українців. Незадоволеною залишилася більшість шовіністів, які ще збираються помститися за Волинь. Польське підпілля вже кілька разів нагадувало, що дістало наказ не чіпати українців. Тодішня міліція і польська адміністрація вороже ставилися до цих вістей. Листівки стали ще одним приводом для виступів проти українського населення. Але якщо підійти в цілому, то листівки справили позитивний вплив на ставлення поляків до нас.

Прибуття загонів УПА зумовило прихильніше ставлення поляків до українського населення. Поляки побачили нашу силу, яку хочеш-не-хочеш треба шанувати. Тактовне ставлення українських повстанців до польського населення подолало в людській свідомості упередження, що бульбівці ріжуть поляків. Всі, хто вірив найрізноманітнішим бредням комуністичної преси, переконалися, що насправді було інакше. Поява УПА настрашила тільки поляків, переселених з Волині, які упереджено виступали проти УПА.

Ставлення поляків до «совєтів», як і раніше, залишається ворожим. Не люблять «совєтів» також нинішні польсько-більшовицькі адміністративні чинники. Цю ненависть поляків до «совєтів» підсилює брутальне ставлення радянського війська до поляків, крадіжки, арешти і т. д.

Діяльність АК на місцевості ослабла (вони законспірувалися).

Більшовики: