Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

(…) VII. Керівники акції зберуть, приготують і розглянуть можливості і способи примусу православних попів до виголошення проповідей польською мовою і до розмови з оточенням польською. (…) Бачу такі способи проведення цієї акції: або через адміністративну владу, яка викличе відповідних священиків і змусить їх до послуговування польською мовою, або вимагатиме, щоб усі чи частина парафіян відправляли службу польською мовою.

VIII. Керівники акції організують контроль у школах, щоб православні попи вчили і розмовляли з дітьми тільки польською. До Бугу мовою викладання в школах є польська, і всі предмети включно з релігією повинні викладатись польською. Належить контролювати, чи не відбувається інакше, бо можуть бути випадки, що не контрольовані ніким не будуть дотримуватись польської мови.

CAW З DP /, 313.3/2 (витяг).

Командування З дивізії піхоти Легіонів.

Л. 27/таем. КК.

Замость дня 8 березня 1938 року

Пан Міністр Військових справ, дорога службова у Варшаві

Полонізаційна акція на Холмщині.

Доповідаю, що полонізаційна акція на колишній Холмщині не піде вперед і не дасть жодних результатів, поки центральна влада, а власне Міністерство освіти і внутрішніх справ, ясно, виразно, рішуче й гостро не поставить цю справу перед митрополитом Діонісієм так, щоб він мусив видати недвозначне розпорядження, яке змусить православне духовенство на території колишньої Холмщини до виголошення проповідей і проведення молитов польською мовою. Звичайні розмови з парафіянами також повинні бути лише польською мовою.

І) В існуючому стані православна церква на колишній Холмщині рішуче проводить русифікаційну роботу, щодо влади ж вони вдають себе дуже лояльними і страшать владу комунізмом, пропонуючи одночасно свою допомогу в боротьбі з комуністичними акціями.

На території 6 повітів Холмської землі проживає 144 300 православних, з них:

Ці православні були всі католиками, які за передподільних часів молились по-польськи і слухали польських проповідей. Це все зросійщені поляки, крім невеликої кількості, переважно невпливового елементу руського походження.

Близько 30 % до цього часу визнають себе поляками за національністю і говорять польською, а їхні діти вчаться у польській школі. Близько 50 % мають чисто польські прізвища, а 90 % звертаються до оточуючих і до влади польською мовою. Близько 30 % дітей знають, що їхні предки (діди) були католиками.

Близько 4 років, однак, спостерігається організована і спланована праця православного кліру і агітація з Волині й Східної Малопольщі. Праця православного кліру і агітація дають все більші і постійно зростаючі позитивні результати. Кількість православних, які вважають себе поляками, постійно зменшується. У селах, де 15 років усі розмовляли тільки польською, все більше поширюється руська мова.

Православні діти, які ходили на навчання римо-католицької релігії, масово перестали відвідувати заняття, або навчаючись православної релігії, або взагалі не вивчаючи релігії.

Польські селяни, навіть римо-католицької віри, агітуються польською усно і письмово, що вони не поляки, а русини.

Починається штучно викликане тертя між польськими селянами, католиками і православними.

У цьому році перший раз взагалі на відпуст у Холмі прийшли православні процесії з оркестрами і жовто-блакитними (українськими) кольорами на прапорах.

Русифікаторська праця проводиться дуже спритно і хитро, а також планово і рішуче православним кліром за згодою митрополита Діонісія як Любельського єпископа.

Як доказ такої праці наводжу факти: утворюються нові православні парафії через короткозорість і безтолковість нашої влади в Міністерстві освіти, і особливо референта з цих справ п. Потоцького, який страшить комунізмом, стверджуючи, що православне населення, яке не має церкви, комунізується.