5) матеріально залежні від чинників, які висловлюють їм бажання або умову зміни віровизнання.
Б) Полонізаційну акцію стосовно православних, відданих православній релігії, або поляків, які вважають себе русинами, належить проводити не з точки зору релігійного повернення, а як полонізацію православ'я, оскільки конфесійний підхід до православного населення може насторожити людей, які у цій вірі виросли і їй віддані.
Конфесійний підхід може відштовхнути від полонізації досить численну групу православних священиків, які на захист свого матеріального інтересу перейдуть в український табір, якщо виявлять будь-яку акцію, спрямовану безпосередньо на зменшення їхнього стану володіння.
В) При полонізації православної церкви треба добиватись, щоб проповіді проголошувались польською мовою, щоб релігії вчили польською і щоб духовна особа зверталась у буденній мові до свого оточення польською. Сама літургія повинна справлятись старослов'янською мовою, як у римо-католицькому обряді латинською.
Належить поширювати гасла, що поляки на терені Холмщини мають спеціальну полонізаційну місію і тому на цій платформі повинні консолідувати всі свої сили, не давати поглинути себе політичному протистоянню, витрачаючи всю енергію на внутрішні політичні тертя. Перенесення боротьби і навіть політичної ворожості у процес полонізації занапастить саму акцію. Належить підкреслювати, що паном на цій землі є той, хто за цю землю воював, за цю землю молився і за польськість цієї землі терпів.
Г) У ставленні до національно свідомих українців належить зайняти таку позицію: Річ Посполита, як і велика більшість її громадян, прихильно ставиться до побудови Української держави, але поза нинішніми кордонами Польщі. Впливи цієї групи українців належить всіма можливими засобами обмежувати й осміювати і не допустити проникнення відцентрових впливів, які йдуть зі Східної Малопольщі і Волині.
Д) При існуючому національному прояві торгівлі і ремесел належить визнати за якнайбільш доцільне, що краще не усувати єврея з даного місця, якщо воно буде зайняте не поляком, а свідомим руським націоналістом.
II. Вказівки до виконання
А) Релігійна акція
1) Загальний принцип, який не треба приховувати, є таким: на землях колишньої Холмщини були виключно поляки і то католики. На даний час православ'я не нищиться, але православ'я не може бути розсадником руськості і не може її зміцнювати.
Православні духовні повинні беззастережно підпорядковуватись полонізаційній акції. Вони повинні відчувати постійне спостереження і контроль з боку польського суспільства і влади. Навіть тінь русифікаційної акції з боку православного духовенства і попів повинна поборюватись усіма засобами.
2) В акції релігійного навернення повинні брати участь кращі особистості серед духовенства всієї люблінської курії.
Працю належить виконувати для навернення окремих душ і родин. До навчання римо-католицької релігії повинні запрошуватись православні діти. Підготовку до першої сповіді і причастя може проводити католицький священик.
Православні, які змінюють обряд, пов'язаний із хрещенням, шлюбом чи похороном, повинні звільнятись від будь-якої оплати за це.
У місцевостях зі змішаним за національним складом населенням оплата за релігійну службу і обряди повинна бути меншою, ніж беруть за це православні священики.
Давати дозвіл на змішані шлюби можна лише за умови хрещення дітей у римо-католицькому костелі.
Створити низку нових парафій.
Посилити діяльність католицької молоді на змішаних територіях і допустити до неї православну молодь, змінюючи на тих же теренах назву «католицька молодь» на назву «християнська молодь» до часу повної ліквідації православ'я:
3) а) Адміністративна влада не повинна допускати збільшення кількості православних парафій. б) Ліквідувати неофіційних попів. в) Ліквідувати закриті церкви. г) Релігійні послуги і повсякденна мова попів повинні бути польськими. д) Скасувати адміністративну оплату при зміні обряду з православного на римо-католицький. е) Нагородити державними відзнаками тих, хто потерпів від переслідувань за часів царату.
Діяльність громадськості: а) Організувати громадську акцію проти православних проповідей і навчання релігії, а також проти використання попами іншої, ніж польська, мови. Це обов'язково повинні здійснювати при публічних загальних виступах і деклараціях. б) На території релігійно байдужій збирати ухвали про ліквідацію недіючих церков. в) Боротися із змішаними шлюбами, якщо вони не беруться у римо-католицькому костелі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія польсько-українських конфліктів т.1» автора Сивицкий Николай на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої“ на сторінці 12. Приємного читання.