Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

5) матеріально залежні від чинників, які висловлюють їм бажання або умову зміни віровизнання.

Б) Полонізаційну акцію стосовно православних, відданих православній релігії, або поляків, які вважають себе русинами, належить проводити не з точки зору релігійного повернення, а як полонізацію православ'я, оскільки конфесійний підхід до православного населення може насторожити людей, які у цій вірі виросли і їй віддані.

Конфесійний підхід може відштовхнути від полонізації досить численну групу православних священиків, які на захист свого матеріального інтересу перейдуть в український табір, якщо виявлять будь-яку акцію, спрямовану безпосередньо на зменшення їхнього стану володіння.

В) При полонізації православної церкви треба добиватись, щоб проповіді проголошувались польською мовою, щоб релігії вчили польською і щоб духовна особа зверталась у буденній мові до свого оточення польською. Сама літургія повинна справлятись старослов'янською мовою, як у римо-католицькому обряді латинською.

Належить поширювати гасла, що поляки на терені Холмщини мають спеціальну полонізаційну місію і тому на цій платформі повинні консолідувати всі свої сили, не давати поглинути себе політичному протистоянню, витрачаючи всю енергію на внутрішні політичні тертя. Перенесення боротьби і навіть політичної ворожості у процес полонізації занапастить саму акцію. Належить підкреслювати, що паном на цій землі є той, хто за цю землю воював, за цю землю молився і за польськість цієї землі терпів.

Г) У ставленні до національно свідомих українців належить зайняти таку позицію: Річ Посполита, як і велика більшість її громадян, прихильно ставиться до побудови Української держави, але поза нинішніми кордонами Польщі. Впливи цієї групи українців належить всіма можливими засобами обмежувати й осміювати і не допустити проникнення відцентрових впливів, які йдуть зі Східної Малопольщі і Волині.

Д) При існуючому національному прояві торгівлі і ремесел належить визнати за якнайбільш доцільне, що краще не усувати єврея з даного місця, якщо воно буде зайняте не поляком, а свідомим руським націоналістом.

II. Вказівки до виконання

А) Релігійна акція

1) Загальний принцип, який не треба приховувати, є таким: на землях колишньої Холмщини були виключно поляки і то католики. На даний час православ'я не нищиться, але православ'я не може бути розсадником руськості і не може її зміцнювати.

Православні духовні повинні беззастережно підпорядковуватись полонізаційній акції. Вони повинні відчувати постійне спостереження і контроль з боку польського суспільства і влади. Навіть тінь русифікаційної акції з боку православного духовенства і попів повинна поборюватись усіма засобами.

2) В акції релігійного навернення повинні брати участь кращі особистості серед духовенства всієї люблінської курії.

Працю належить виконувати для навернення окремих душ і родин. До навчання римо-католицької релігії повинні запрошуватись православні діти. Підготовку до першої сповіді і причастя може проводити католицький священик.

Православні, які змінюють обряд, пов'язаний із хрещенням, шлюбом чи похороном, повинні звільнятись від будь-якої оплати за це.

У місцевостях зі змішаним за національним складом населенням оплата за релігійну службу і обряди повинна бути меншою, ніж беруть за це православні священики.

Давати дозвіл на змішані шлюби можна лише за умови хрещення дітей у римо-католицькому костелі.

Створити низку нових парафій.

Посилити діяльність католицької молоді на змішаних територіях і допустити до неї православну молодь, змінюючи на тих же теренах назву «католицька молодь» на назву «християнська молодь» до часу повної ліквідації православ'я:

3) а) Адміністративна влада не повинна допускати збільшення кількості православних парафій. б) Ліквідувати неофіційних попів. в) Ліквідувати закриті церкви. г) Релігійні послуги і повсякденна мова попів повинні бути польськими. д) Скасувати адміністративну оплату при зміні обряду з православного на римо-католицький. е) Нагородити державними відзнаками тих, хто потерпів від переслідувань за часів царату.

Діяльність громадськості: а) Організувати громадську акцію проти православних проповідей і навчання релігії, а також проти використання попами іншої, ніж польська, мови. Це обов'язково повинні здійснювати при публічних загальних виступах і деклараціях. б) На території релігійно байдужій збирати ухвали про ліквідацію недіючих церков. в) Боротися із змішаними шлюбами, якщо вони не беруться у римо-католицькому костелі.