Розділ без назви (3)

Судячи з наявних історичних джерел, ідеологія юдейської зверхності виникла у давні часи за багато тисячоліть до нової ери. Відтоді почалася і боротьба з ним.

Найбільшої сили, влади сіоністи досягли в древній ізраїльській державі, де вони фігурували під личинами фарисеїв. Саме проти них і почав рішучу боротьбу Син Божий Ісус Христос. Він привселюдно викривав облудність, лукавство, ворожість фарисеїв, виганяв з ієрусалимського храму лихварів, навертав народ до своєї нової віри, проповідував 10 Божих заповідей, творив чудеса. Для фарисеїв запахло смаженим, над ними нависла реальна загроза втрати свою неподільну владу над іудейським народом. І вони оббрехали Його, нацькували на Нього свій народ і Пілата, зрештою розп'яли, замучили ЙОГО. Однак вони виявилися проти НЬОГО зовсім безпорадними, тому що Син Божий воскрес, а Його нова, спрямована проти сіонізму християнська релігія, віра поширилася по всьому світі, запанувала в душах сотень мільйонів віруючих.

І саме цим зумовлена така люта ненависть сіоністського марксизму, більшовизму до релігії і Христа.

Боротьба народів світу з сіонізмом не припинялася, не затихала ніколи, а в міру зміцнення його влади, могутності вона спалахувала з новою силою, щоразу зміцнюючись. Вона триває і сьогодні.

Серед рішучих борців із сіонізмом такі видатні представники всіх народів: Тацит, Мартін Лютер, Богдан Хмельницький, Марія Тереза, Вольтер, Ґете, Наполеон, Франц Ліст, Є.Дюринг, П.Лагард, Д.Франклін, О.Бісмарк, Т.Шевченко, Ф.Достоєвський, С.Соловйов, М.Бердяєв, І.Франко, О.Пчілка, О.Купрін, Г.Форд, М.Фрей, Д.Рід, Д.Мейс, О.Платонов, О.Солженіцин, Г.Клімов, В.Астаф'єв, Л.Лук'яненко, Б.Олійник.

Цей список можна продовжувати і продовжувати.

У цьому списку і безліч євреїв, які заслуговують глибокої поваги за мужність в боротьбі проти сіоністів, що поневолили їхній народ. От лише деякі з них: Е. Тополь, професор Лур'є (Росія); дослідник З. Сітчин, рабин І. Вайз, учений А. Лілієнталь (США); учений М. Вандна, письменник І. Шамір, професор І. Шаак, емігрант із СРСР Ю. Нудельман (Ізраїль); харківський рабин, публіцист, письменник, автор 13 антисіоністських книг Е. Ходос, його попередник, автор антисіоністської книги рабин Я. Брафман (Україна).

Найбільш повними, детальними списками своїх супротивників володіють, звичайно, сіоністи, які ведуть проти них відкриту і закулісну люту війну, застосовуючи в ній найбільш витончені, підлі методи: від нахабного наклепу, брехливої огульної дискредитації до шантажу, погроз, фізичної розправи.

Проти своїх супротивників неєврейського походження вони застосовують звичайну свою зброю: звинувачують їх в антисемітизмі, розпаленні міжнаціональної ворожнечі і тягнуть до суду, виступаючи у такому разі в ролі полум'яних захисників єврейського народу від принижених гоїв.

Однак ця зброя не спрацьовує, непридатна проти їхніх супротивників-одноплемінників, що справді захищають єврейський народ від хибних поводирів сіоністів. От що говорить з цього приводу американський рабин, єврей І. Вайз:

«Сіоністи чинять свої злочини не тому, що вони євреї, а тому, що вони проти євреїв… Сіоністи виступають проти Бога… І той, хто підтримує сіонізм, тим самим підтримує гріх… Сіоністи хочуть прикритися антисемітизмом, і їм вигідно, що ллється кров» (Персонал. — 2007. —№ 7. — С. 8–11).

Міжнародна боротьба з сіонізмом у сучасному світі стрімко поширюється, зростає, як сніжний вал, стає щоразу більш організованою, масовою. Регулярно відбуваються антисіоністські семінари, симпозіуми, конференції і в окремих країнах, і на міжнародному рівні; кількість учасників і з суспільним резонансом щоразу зростають. До роботи залучають ЗМІ, публікують і поширюють матеріали.

Принципово важлива дедалі ширша участь у цих форумах євреїв, адже саме відвертий, чесний діалог між представниками єврейського й інших народів (без участі сіоністів, які бояться такого діалогу, щосили прагнуть не допустити його) дає змогу встановити довірливі, дружні взаємини, вирішити старі проблеми, об'єднати зусилля для спільної боротьби з сіонізмом, адже сіоністи, однаково ворожі і єврейському, і всім іншим народам.

Кожен, хто тісно спілкувався, жив з євреями, знає, що вони вміють формувати чудові, дружні взаємини, як і інші народи, бажають мати повноцінну родину, дітей, статок, справедливо, чесно жити і між собою, і з іншими людьми. Вони мають древню національну культуру, музикальні, розумні, привітні, люблять гумор. Тобто єврейський народ такий сами, як і будь-який інший, а поганих народів не буває.

Ототожнювати євреїв із сіоністами все одно, що ототожнювати німців, італійців з фашистами, росіян, українців з більшовиками, японців із самураями, китайців з хунвейбинами тощо.

Не тільки в євреїв, а й у кожного народу є свої вилупки. І коли в їхніх руках виявляється влада, це обертається для кожного народу трагедією, горем, стражданням.

Щодо цього, між іншими народами і євреями є лише одна різниця: засилля вилупків-сіоністів перевищило в них допустиму критичну масу, і це стало причиною їхньої споконвічної трагедії — сіоністського рабства. І якщо інші народи рано чи пізно знаходять силу і звільняються від влади своїх вилупків, то єврейському народові це не вдалося жодного разу за всю його історію. І не вдасться без допомоги інших народів.

Попри всю свою могутність сіоністи панічно бояться правди, старанно «оберігають», ізолюють єврейський народ від консолідації з іншими народами, тому що це для них смертельно.

Коли за допомогою міжнародного співтовариства єврейський народ вирветься із сіоністського рабства, вижене сіоністів зі своїх лав, вони втратять свою основу, ґрунт під ногами, виявляться «голими», зависнуть у «безповітряному просторі», виявляться один на один з усім світом і за одну мить втратять усю свою силу, міць — це буде означати для них повний «крах».

Однак наївно було б очікувати, що сіоністи будуть бездіяльні і мовчки спостерігатимуть, як їм готують цей «капут».