Розділ без назви (3)

Фашисти пішли на вибори з гаслами із протилежним змістом: вони закликали до цивілізованого світу, національної консолідації, солідарності, побудови всенародними зусиллями великої, могутньої, заможної Німеччини, до прославляння німецької нації, до взаєморозуміння, співробітництва заради цих великих цілей між капіталістами і робітниками, яким обіцяли швидкі зміни на краще і дохідливо пояснювали, як це станеться. Ус е це надзвичайно імпонувало приниженим ганебною поразкою в Першій світовій війні німцям, давало надію мільйонам безробітних, зневірених людей.

Фашисти також викривали злочини більшовицького режиму (свої власні вони ще не зробили, у них все ще було попереду), попереджували виборців про те, що їх чекає у випадку перемоги на виборах комуністів.

Усе це і забезпечило фашистам тріумфальну перемогу, привело їх до влади.

На відміну від юдо-більшовиків, які, захопивши владу за допомогою державного перевороту, відразу організували в країні багаторічну тотальну розруху, нескінченні народні страждання і почали знищувати по 3,3 мільйони громадян у рік, фашисти від перших днів владарювання взялися за планомірне виконання своїх передвиборних обіцянок.

За разюче короткий термін вони забезпечили роботою і зарплатою 6 мільйонів безробітних, забезпечили умови для стрімкого розвитку промисловості, економіки, нарощування військового потенціалу.

Усе це дало змогу Німеччині буквально за 6 років (за 6 років владарювання більшовики тільки почали вибиратися з розрухи, запровадили НЕП) у змові з СРСР (пакт Молотова-Ріббентропа, 1939 р.) розпочати Другу світову війну, буквально за 1,5 року завоювати, підкорити цілу Європу і розпочати війну проти свого недавнього союзника-друга-брата СРСР.

Таких фантастичних темпів розвитку, нарощування своєї могутності ніколи не знала жодна країна світу.

Описані режими мали важливу схожість: обидва чинили звірства. Саме в цьому вони були немов близнюки-брати. Але і тут були істотні розбіжності:

1. Фашисти чинили свої злодіяння не над своїм, а над чужими народами в окупованих країнах, а юдо-більшовики над власним народом, наче окупанти у власній країні.

2. Різниця в загальних масштабах звірств і кількості жертв юдо-більшовиків і фашистів.

Кількістю замучених, убитих юдо-більшовики незрівнянно перевершили фашистів. Про це свідчать деякі загальновідомі факти.

Фашистські нелюди серед інших своїх жертв знищили мільйони євреїв, а юдо-більшовицькі тільки Голодомором 1932–1933 року знищили в багато разів більше тільки українців.

Якщо в Другій світовій війні загинуло 9 мільйонів німців в умовах, коли проти них воював мало не увесь світ, то юдо-більшовики знищили вдвічі більше своїх громадян тільки за перші 6 років свого панування.

Хто більше замучив людей у таборах — більшовики у своїх чи фашисти у своїх, важко сказати, хоча в системі юдо-більшовицького Гулагу таборів було незрівнянно більше, ніж у фашистів. Та й першими ввели табірну систему юдо-більшовики, а фашисти в них училися, переймали досвід.

Загальну кількість жертв юдо-більшовицьких нелюдів міг би встановити міжнародний військовий трибунал над ними, схожий до Нюрнберзького. Такий Трибунал украй необхідний, і він врешті-решт відбудеться, оскільки без нього неможливо поставити остаточну крапку в історії Другої світової війни. Нюрнберзький Трибунал засудив і покарав тільки одного з її винуватців — фашизм, водночас другий і основний її винуватець — юдо-більшовизм зумів цілком перекласти свою провину на фашизм і не тільки уник покарання, а й виступав на суді головним обвинувачем. Отже, фашизм засуджений, проклятий, а юдо-більшовизм — ні. І сьогодні навіть уявити неможливо, щоб у нинішній Німеччині існувала фашистська партія (як зрештою і в будь-якій іншій країні), а в Бундестазі засідала б її фракція. Щоб у Берліні, інших містах стояли пам'ятники Гітлеру, й у свої свята фашисти з прапорами і його портретами крокували колонами покладати до них квіти. А от в Україні (як, утім, і в інших країнах) вільно розгулює спадкоємиця і послідовниця більшовизму — компартія, у Верховній Раді засідає її фракція, хоча на початку 90-х років ця партія була заборонена. А у свої свята українські комуністи під своїми кривавими червоними прапорами з портретами ката українського народу № 2 (а, може, і № 1) Сталіна крокують покладати квіти до пам'ятників катові № 1 (а, може, № 2) Леніну. Вони ще й журяться, що не залишилося пам'ятників Сталіну, до яких вони з такою ж радістю, ентузіазмом, подякою покладали б свої квіти, як у добрі старі часи.

Зазначеними вище двома пунктами далеко не вичерпуються схожість і різниця між юдо-більшовика-ми і фашистами. Насправді їх стільки, що й перелічити важко.

Разюча подібність більшовиків і фашистів виразилася в особистій долі їхніх вождів, які народилися в квітні з різницею в один день. І Ленін, і Гітлер у молодості заразилися сифілісом, не мали повноцінної родини, власних дітей. Обидва жагуче «любили», винищували, замучили мільйони людей.

Зазнавши цілковитої поразки, втративши в розпачі людську подобу, Фюрер закінчив життя самогубством за допомогою ціаністої отрути (хоча подейкують, що на самогубство він так і не зважився, і його просто пристрілили в бункері в квітні 1945 р.).

Коли Наймилосердніший Господь втомився здригатися на небесах від видовища нескінченних злодіянь кремлівського упиря і почав його карати — на три роки прикував до постелі, паралізував, позбавив мови, розуму, перетворив на ідіота, той теж попросив ціаністої отрути. Але Господь не дозволив, не змилосердився, змусив його здихати в муках.

Труп Гітлера, немов заразне падло, облили пальним і спалили.