Розділ «Частина II. Документи і матеріали»

Остання аудієнція українських депутатів з Галичини у Його Величності була доволі короткою, і Його Величність поставився до українських побажань набагато стриманіше, ніж під час аудієнції із колегами Левицьким та Романчуком. Прем’єр-міністр повідомив мені, що Його Величність також має намір викликати мене до себе — але до сьогодні я цього запрошення ще не отримав, що мене зовсім не дивує, тому що я напевне знаю, що минулого тижня увесь його час був розписаний по хвилинах. Що найбільше дивує, так це та працьовитість, на яку здатний Цісар — не враховуючи мене та українців із схожим способом мислення, яких переповнює довіра до намірів Його Величності, Цісареві, на щастя, все ще довіряють у інших українських колах. Але ця заява уряду вимальовує картину слабкості та відсутності послідовності. А для задоволення українців в Австрії потребується саме мужність, але граф Клам жодного разу не знайшов сміливих слів, і ще важче дочекатися від нього якихось мужніх дій.

Крім українського питання взагалі йдуть справи у парламенті дійсно повільно: партії залишилися самі по собі, вони відчувають, що через повагу до Росії парламент повинен залишатися у повному складі, це спонукає їх до великої самовпевненості, і перед ними стоїть уряд, який не знає чого він власне кажучи хоче, тому що зміст фрази «Програма уряду — це Австрія» не сприймається «як належне», вже й не кажучи, де ця програма буде проводитись!

Новин з Стокгольму я ще не маю, окрім деяких уривків з російських газет, які я потім друкую в «Буковині».

Само собою зрозуміло я їх одразу повідомлю Вашій Цісарській Високості.

Митрополит Шептицький дійсно повинен вже повертатися додому, і я дуже хвилююся, коли думаю про те, що я знову побачу цю таку незрівнянно цінну для держави та нації людину. Якщо Вашій Цісарській Високості трапиться переговорити з ним під час його повернення додому, тоді я сподіваюся, що наші справи підуть на краще.

Я дозволю собі передати кур’єром маленький внесок в розмірі 1000 к[орон] з моїх особистих коштів до фонду інвалідів, який Ви так великодушно для нашого українського полку заснували. Кур’єра я очікую від Вашої Цісарської Високості, і я сподіваюся потім мати можливість передати ще більшу суму як знак вдячності за милостиві наміри Вашої Цісарської Високості.

Я обов’язково виправдаю ту довіру, яку Ваша Цісарська Високість, на це воля Господня, високомилостиво виявили до мене.

Із побажаннями Вашій Цісарській Високості найкращого самопочуття я засвідчую свою повагу та готовність завжди служити Вашій Цісарській Високості, завжди вірний

Н[икола] В[асилько] м[ісце] п[ідпису].

(Там само. — Арк. 27–29. Машинописна копія нім. м.).

Копія Ерцгерцог Вільгельм Відень, 15. Червень 1917

Ваша Цісарська Високість!

Вельмишановний пане Ерцгерцог!

Як і обіцяв, дозвольте мені повідомити Вашу Цісарську Високість про наступне:

Граф Чернін запросив мене вчора до себе та таємно мені повідомив, що намісником в Галичині буде Бобжинський. Отже, у моєму позавчорашньому листі до Вашої Цісарської Високості моє припущення було вірним!

Звичайно, я не міг далі приховати від графа Черніна правду про те, що це є дуже поганою справою, коли лише заради одного голосування він ігнорує принципове рішення про призначення «не польського намісника» в Галичині (тому що попередній проект бюджету не може бути прийнятий без голосів поляків). Це рішення є вкрай важливим для Австрії та українців в Галичині, яке виборювалося впродовж війни із такими великими зусиллями.

Оскільки Бобжинський як член міністерства Кербера ще й до того має статус «Міністр особливого стану», українці сприймуть його призначення [намісником] як початок практичного впровадження особливого становища, або щонайменше як підготовку до нього.

У цьому призначенні українці в Росії повинні побачити черговий крок до повного панування поляків у найвищих органах влади в Галичині, саме до панування, яке було до війни. Це звичайно може стати для російських] українців стимулом до «визволення їх братів в Австрії від польського ярма»!

Тому цей останній аргумент, який звісно дуже вплинув на графа Черніна вчора рикошетував тому, що він вочевидь був проінформований про те, що через незграбність відомої групи в Німеччині (граф Rewen-tow та товариші), що й без того негативний настрій Росії ще більше посилився проти нас!

Тому він хоче зробити свій крок до стрімкої консолідації парламентських відносин в Австрії, і, здається, він розглядає як дійсну можливість обов’язкового призначення графа Клама на посаду прем’єр-міністра як опору консолідації. Граф Клам не зможе керувати без поляків, тому, вочевидь, в Галичині знову буде при владі польське урядування, яке само собою зрозуміло під керівництвом військового намісника не дуже й то зміниться.